У родині лісника живе вовк

На віддаленому хуторі Гайок, що у селі Остриня Тлумацького району у родині лісника Василя КЛЕЦЮКА кілька років мирно мешкає вовк.

Лісових сіроманців у селі бачили ще на початку минулого століття. З того часу, розповідають селяни, про них і не згадували. Але тепер мусять, адже на подвір’ї шанованого ґазди й лісника спокій остринців стереже Вовина. Так лагідно називають тут, ззовні схожого не великого собаку, вовка.

Василь КЛЕЦЮК згадує як разом зі своїм колегою Василем Андрусишиним, повертаючись із полювання, кілька років тому натрапив у лісі на виводок із шести безпритульних вовченят. Матері поблизу малят не було. Можливо, загинула, а можливо й убили. Чоловіки вирішили взяти собі по вовченяті.

Хоча спочатку пан КЛЕЦЮК трохи боявся нести тваринку додому. Але коли поглянув на маленький клубок шерсті, що тремтів від страху й голоду і жалібно скавулів, то вирішив, що жити йому на обійсті. Наступного дня лісник дізнався, що вовчицю таки застрелили, вирішив забрати ще чотирьох інших, але малят уже знайти не зміг.

Дружина лісника від такої знахідки була не в захваті. Мовляв, це не зовсім безпечно, проте добре серце жінки, яка постійно знаходиться біля живої природи не дозволило викинути маля на вулицю. А сусіди спочатку навіть не здогадалися, що у хаті вуйка Василя живе хижак, адже звірятко було дуже схоже на собаку. Вовченя назвали Вовиною, а іншого лісового знайду - Боцманом.

"Допоки він був маленький, то жив у хаті, - розповідає господиня, - харчувався козячим молоком. Після такої дієти навіть колір втратив. Став, на подив усіх, не сірим, а жовтуватим". Як тільки Вовина трішки підріс лісник хотів відпустити його на волю. Проте тварина навіть й не думала чкурнути до лісу. Залишилася хазяйнувати на подвір’ї у КЛЕЦЮКІВ. Згодом вовк став усюди супроводжувати господаря. У їжі Вовина невибагливий. Улюбленими стравами є борщ, вареники, сир та козяче молоко з хлібом. Щоправда й кісточкою поласувати не відмовиться.

Найкращим другом прирученого звіра є 15-річний син господарів. "Він у мене розумний, – сміється Іван КЛЕЦЮК, – адже "прочитав" чимало книжок. Щоправда після такого "читання" залишаються тільки обкладинки, і то не завжди. Свого улюбленця родина КЛЕЦЮКІВ не боїться. А сусідські діти тягають сіроманця за хвоста та кладуть руку в пащу, чим неабияк лякають своїх рідних. "А чого його боятися, він лагідний, – каже Іван, – адже навіть, якщо звичайного домашнього кота розізлити, то, певно, що вас подряпає".

До Василя КЛЕЦЮКА кілька раз приїжджали різні бізнесмени та пропонували за прирученого вовка немалі гроші. Але чоловік від цієї пропозиції відмовився і навіть не задумувався, бо каже, що друзів не продають.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Остриня, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі