Вишивальниця дитячих доль

Лариса ЄНЕНКО, уродженка селища Нова Борова, що на Житимирщині, вишиває на дитячих подушечках узори-обереги, які захищають від хвороб та "програмують" немовлятам красу, щастя та добру долю.

Сьогодні берегиня народних українських традицій, пов’язаних з народженням та перших років життя дітей, медик за фахом, мешкає на одній із центральних вулиць Івано-Франківська. Незважаючи на приїзд гостей, у пані Лариси є пильна робота, адже потрібно вишити подушечки двом сестрам-близнючкам із Чернівців. "Аби вишити оберіг, я повинна знати ім'я дитини, дату народження, її характер та з якої місцевості її батьки. Відповідно до цього я підбираю колір ниток і узір", - розповідає майстриня, запрошуючи в невеличку квартиру.

На стінах - десятки вишитих картин на дитячу тематику. Тут і зайчики, і кішечки, і ляльки, і символи знаків зодіаку у вигляді щасливих немовлят. З шухляди маленького столика майстриня виймає пожовклий зошит. Тут зібрано значення понад 300 імен. Вицвілий від часу зшиток пахне ваніліном і старими парфумами. Жінка обережно гортає сторінки.

"Близнючок, яким я вишиваю подушки звати Наталочка і Галинка. Їхні імена в перекладі означають "рідна" та "спокійна". Отож ці імена сприятимуть, щоб дівчатка росли добрі та лагідні. Проте їм не вистачатиме життєвої сили, а дитячим організмам опірності до болячок. Тому подушечки слід вишивати червоно-чорними нитками. Вони мають додати дівчаткам здоров'я та сприятимуть виробленню більш твердого характеру.

Узір складатиметься з ромбів, загострені краї яких відвертатимуть усіляке лихо, - розповідає берегиня, малюючи на папері майбутню подушку. - Народилися дітки взимку, тому боки ромбів обрамлюватимуть срібні нитки. Це з одного боку просто красиво, а з іншого у кількох хрестиках акумулюється сила зимових стихій". А те, що батьки дівчаток родом із Косова, то китиці подушечок будуть із жовтих, оранжевих, та світлозелених ниток, що притаманні вишивці цього краю. Таким чином, за словами пані ЄНЕНКО, діти отримають силу й підтримку своїх предків та рідної землі.

Полотно та нитки для вишивання повинні обов'язково принести мати з батьком, а ще краще, коли це зроблять хресні дитини. Віддаючи його майстрині, вони говорять, чого бажають малечі. Так навчила Ларису ще на Житомирщині стара бабуся-полісянка. "Вона добре зналася на цих "дитячих чарах". Я усе від неї перейняла та ще й гуцульських ваших селах багато чого про замовляння в узорах на добру долю дізналася", - сміється вишивальниця, кладучи хрестик за хрестиком на полотні.

"Чарувати узорами" над дитячими подушками пані Лариса розпочала п'ятнадцять років тому, коли ще її дочка Тетяна, нині висока довгокоса красуня, була маленькою. Як і багатьом діткам, у перші роки життя Тетянці надокучали хвороби, що у сто раз більшим болем відлунювали у материнському серці.

"У доньки були якісь подушечки, але звичайні, куплені у магазині. Після чергової хвороби дитини я пригадала бабусину науку. Старенька казала, що у кожному предметі, з яким стикається малеча, повинна бути закладена енергія добра, чистоти та материнських молитв". Оскільки найбільше часу немовлятко проводить у ліжечку, то усе, що там знаходиться повинно бути особливим. Тоді й зринули у пам’яті слова поліських старожилок про велику силу вишитих подушок, шапочок, сорочечок.

Так і розпочалася робота нині вже знаної майстрині. Спочатку пані Лариса вишила подушку з охоронними загостреними узорами, (аби хвороби не чіплялися - авт.) для своєї доні. За кілька днів дитина перестала хворіти. Щаслива мати розповіла про це своїм подружкам, у яких також були маленькі діти. Ті в свою чергу розказали родичам та друзям.

І вже за кілька місяців, у молодої полісянки посипалися замовлення на вишивання подушок. Люди хотіли, аби жінка своїми працьовитими та лагідними руками благословляла їхніх діток. Проте вишивальниця почала заохочувати дбайливих матусь, аби подушечку з оберегами вони вишивали самі, прохаючи при цьому у Бога, Пречистої Діви та Ангела-Хоронителя доброї долі для дитини. В окремих випадках, про які пані Лариса воліє не розповідати, вона вишиває подушки сама з особливими примовляннями.

Скільки коштує її робота жінка не розповідає. Каже, усе залежить від Бога. Проте із заробленого майстриня завжди частину віддає на церкву та обов'язково ставить свічки перед образом святої Варвари, покровительки шиття, щоб і надалі допомагала "дітям долю вишивати".

За роки творчої праці полісянка вже виробила і свої традиції. Отож, шановні матусі, коли ви хочете вишити подушку оберіг для немовлятка ви повинні знати значення імені свого дитяти. Згідно цього слід підбирати й колір ниток. Наприклад, якщо значення імена свідчить про життєствердну основу та силу, (Тарас — "бунтар", Василь — "цар", Максим — "великий", Дарина —"переможниця", Леонід — "син лева" і т ін.), то подушечку вишивають пастельними тонами, врівноважуючи таким чином баланс енергії імені з навколишнім світом.

А батькам діток з "лагідними" значеннями імен (Роксана – "світанок", Лариса – "чайка", Анастасія – "повернення до життя", Ганна "благодать" і т д) варто подбати про яскраві та різкі кольори ниток. Дитина, щодня дивлячись на свою подушечку, отримуватиме те, чого їй не вистачає.

- Узір варто обирати геометричний. Вишивати округлі форми - листочки, квіточки, пташки, магічні кола, кривульки, варто неспокійним та надміру галасливим дітям. Вони так би мовити "згладять" їхній неспокій.

- Гострі узори - ромби, піки, дерево життя із піднятим вгору віття і листочками можна подарувати хворобливим діткам, аби оберіг усе нещастя та недуги "відштовхував".

- Обрамлювати вишиті фігури слід нитками кольорів, що пасують до місяця народження дитини. Так січню пасує білий колір, лютому - темно-синій, березню - салатовий, квітню - зелений, травню - болотяний, червню - малиновий, липню - червоний, серпню - жовтий, вересню - коричневий, жовтню - оранжевий, листопаду - фіолетовий, грудню - сірий.

Готовий виріб майстриня радить окропити свяченою водою та поставити на три дні під ікони та щодень молиться, просячи у Бога благословити дитину, яка спатиме на цій подушечці.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі