Думали 2008 погано закінчився - а як починався 2009-й

Якщо ви думали, що 2008 рік погано закінчився, давайте подивимося, як починається рік 2009-й. Пошук виходу з економічної кризи буде головним заняттям сильних світу цього. Інавгурація Барака ОБАМИ, може, і дала хоч якусь надію американцям та жителям Західної Європи. У Росії, в Китаї та на Близькому Сході від американського Президента чекають не так багато і сподіваються більше на самих себе – якщо взагалі сподіваються. Програма-максимум для багатьох сотень тисяч росіян – уникнути соціального вибуху в містах, де зупинилися єдині фабрики або заводи. І нехай нафта підніметься, ну, хоча б до 70-75.

Для ОБАМИ економіка буде головним пріоритетом, і від того, як він впорається з важкою рецесією, будуть залежати результати вибори у Конгресі в 2010 році і його, ОБАМИ, вибори на другий термін у 2012 році. Але поки що економічні показники невтішні. У американської економіки два двигуна – автопром та житлове будівництво. І обидва чихають та глохнуть. Детройт на межі дефолту. Американський автопром знизив виробництво автомобілів більш ніж на 30 відсотків. Японці, до речі, на стільки ж. Якщо в США продається в рік 12 мільйонів авто, половина з них місцевого виробництва, то це означає, що вал впав з 6 мільйонів до чотирьох. Тепер порахуйте, на скільки скоротилися суміжні виробництва – запчастини, пластик, радіо, сталь. Скільки людей залишилось без роботи на цих виробництвах. Скільки продавців звільнили дилери.

Зрозуміло, що ці люди навряд чи будуть тепер купувати нові будинки, електроприлади, косарки для газонів. А також їздити відпочивати або брати кредити для покупки здоровенних плазмових телевізорів. Їм доведеться відмовляти собі у нових кросівках чи, Боже упаси, у медичній страхівці.

Ось вони, реалії рецесії. В результаті роботу втрачають також іпотечні банкіри, і брокери нерухомості та турагенти. А якщо немає капіталу для хай-теку та біотехнологій, то й невеликі фірми банкрутують. Ну не Чубайса ж їм наймати для підйому нанотехнологій!

ОБАМА зможе – повинен буде – здійснити багатомільярдні вливання в економіку. Поки що він хоче знизити податки [що робив і Буш]. Але гроші на це потрібно буде ще знайти – або через драконівські скорочення держбюджету, або знову позичити у китайців, продаючи казначейські облігації. У будь-якому випадку спасіння економіки буде більш важким, ніж навіть ходіння по канату між нью-йоркським хмарочосами. ОБАМА вибрав собі у якості зразків для наслідування двох великих американських президентів – ЛІНКОЛЬНА та РУЗВЕЛЬТА. [До речі, обидва померли "на посту" – що, як не крути, вказує на труднощі взятих зобов'язань.]

У ОБАМИ буде багато доброзичливців вдома, закордоном – менше. Вже зараз він змушений одночасно займатися різними речами: виводити війська з Іраку, домагатися успіху в Афганістані, намагатися замирити іудеїв та палестинців, перешкоджати прагненню Тегерану володіти ядерною зброєю, шукати спільну мову з Кремлем, щоб домовитися про новому Договір про стратегічні наступальні озброєння [СНВ]. І все без будь-якої гарантії успіху.

При цьому ніхто не може виключити, що десь у печерах Вазірістану НЕ вариться у законспірованій лабораторії отрута для системи нью-йоркського водопроводу, не синтезується газ для лондонського метрополітену, не плодяться бацили туляремії для ... Або що десяток крутих хлопців не відпрацьовують день за днем, день за днем, день за днем до безпам'ятства, до автоматизму розстріл безневинних жертв, як у готелях Бомбею, або переносний запуск ракети проти 747-го Боїнгу з туристами-пляжниками, які повертаються з Таїланду.

А у цей час Китай [а не Росія] буде розширювати свій вплив в Африці, в Латинській Америці, в Південно-Східній Азії, в Казахстані та Туркменістані. У Пекін [а не до Вашингтона або Москви] будуть на уклін їздити вожді від Бірми до Болівії. Але і Китай не весь білий і пухнастий. Середній клас – 200 мільйонів китайців – живе за схемою машина-комп'ютер-холодильник. Від третини до чверті китайців живуть так собі, а інші дві третини – три чвертих живуть зовсім погано. Раніше їх кликали до міст Східного узбережжя на роботу, а тепер роботи немає, прописки немає, і їх женуть назад до села. На голодний пайок. Їх то й боїться комуністична номенклатура Піднебесної, яка давно вже не представляє "робітничий клас, селянство, військових та патріотичних підприємців", а швидше за все саму себе.

У світлі всіх цих проблем чи потрібні Росії та США чвари із-за радарів у Польщі? Із-за договорів про стратегічне партнерство між США, Грузією і Україною? Із-за Уго ЧАВЕСА, який продасть нафту китайцям швидше, ніж ви скажете "Аста ла Віста"? Так що, дорогі читачі, велкам, як то кажуть, у 2009-й.

Автор: Аріель КОЕН, провідний експерт Фонду Спадщина з проблем Росії, Евразії та міжнародної енергетичної безпеки.
Переклад: Петро ВОЛЯ, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі