Останній з неоконсерваторів

Неоконсерватори, незважаючи на їх назву, зовсім і не були консерваторами.

Президентство Джорджа У. БУША підходить до кінця, і що ж станеться з неоконсерватизмом? Нечасто в історії американської політики можна було зустріти невелику групу інтелігенції, що мала такий вплив на міжнародну політику, як неоконсерватори, очолювані БУШЕМ і його Віце-Президентом Діком ЧЕЙНІ, при тому, що жоден з них не відрізняється сильним інтелектом. Більшість Президентів сподіваються виробити свій особливий стиль правління. Атаки терористів 11 вересня 2001 року дозволили неоконсервативній інтелігенції передати свій " фірмовий знак" – революційний ідеалізм президентській команді БУША/ЧЕЙНІ.

Друкуючи статті в таких журналах, як Weekly Standard, і використовуючи сили аналітичних центрів, таких як Американський інститут підприємництва, неоконсерватори запропонували інтелектуальну програму підтримки вторгнення до Іраку. Логіка американської місії полягала в тому, щоб поширити свободу та укоренити її в глобальному масштабі; в історії США все свідчило про це, починаючи з батьків-засновників. Заперечення европейських та азіатських союзників були відкинуті в силу застарілості, відсутності далекоглядності, а також як боязлива реакція на зародження нового століття глобальної демократії, котре примусово нав'язувалось військовими силами США.

Народ не буде гостро відчувати відсутності неоконсерваторів. Вони зробили свою останню ставку на президентську передвиборну кампанію Джона МАККЕЙНА. До сих пір ніхто з них, схоже, не знайшов підтримки в лавах радників Барака ОБАМИ.

Такий великий вплив неоконсерватизму, яке у БУША, є незвичайним для політичної культури США, відомої своїм скептицизмом стосовно інтелектуальних експериментів. Певна частка міщанства в політиці – це непогано. Представники інтелігенції, котра звичайно безпомічна за межами науково-дослідних інститутів та університетів, іноді з великою легкістю примикають до потужним політичним лідерів у надії, що ці лідери зможуть втілити в життя їх ідеї.

Але мудрі лідери неодмінно є прагматиками, тому що невпорядкована дійсність вимагає компромісу і угод. Тільки фанатично налаштовані прихильники бажають, щоб ідеї доходили до логічної крайності. Поєднання могутніх політичних лідерів з їх прагненням до авторитаризму та інтелектуальних ідеалістів часто призводить до зла у політиці.

Саме це і сталося, коли БУШ та ЧЕЙНІ взяли на озброєння ідеї, що пропагуються неоконсерваторами. Обоє вони раніше були прагматики. БУШ спочатку виставив свою кандидатуру на виборах як обережний консерватор, будучи готовим бути помірним у політичному курсі в своїй країні і вести досить неагресивний політичний курс в світі. ЧЕЙНІ був більше відомий як нещадний бюрократ, ніж як людина сміливих ідей. Але ним заволоділа ідея розширення виконавчої влади Президента. Вибухонебезпечна суміш з необмежених амбіцій і неправильно спрямованого ідеалізму стала володарювати невдовзі після терористичних атак у вересні 2001 року.

Навіть якщо сталося б диво і Ірак перетворився б на стабільну, гармонійну, ліберальну демократичну державу, то вже заплачена ціна, віддана пролитою кров'ю (в основному іракців) і засобами (в основному американськими), є занадто високою, щоб бути виправданням для революційного військового втручання, яке пропагувалось неоконсерваторами. Ще однією поразкою для зарозумілості і пихи неоконсерваторів може бути ідея поширення демократії як такої. Саме слово " демократія" , що вимовляється представником американського уряду, придбало відтінок неоімперіалістичних амбіцій американської Адміністрації.

Зрозуміло, подібне відбувалося і раніше. Ідеалізм японських інтелектуалів в 30-х і на початку 40-х років минулого століття частково лежав в основі катастрофічної війни, яку вела Японія з метою " звільнити" Азію від західного імперіалізму. Ідеал пан азіатської солідарності у спільній боротьбі за незалежність був не такий вже й поганий, навпаки, він був гідний похвали. Але думка про його нав’язування японською імператорською армією, що нестримно рвалася вперед, захоплюючи території Китаю і Південно-Східної Азії, виявилася згубною.

Соціалізм також був сміливим та були необхідні корективи тієї громадського нерівності, які були породжені капіталізмом епохи вільної конкуренції. Розбавлений компромісами, без яких ліберальні демократичні держави не можуть процвітати, соціалізм приніс багато хорошого в Західну Європу. Але спроби нав'язати соціалістичні або комуністичні ідеали силою закінчилися тиранією та масовими вбивствами. Ось чому багато жителів Центральної та Східної Европи в даний час дивляться з підозрою навіть на соціальну демократію. Навіть незважаючи на те, що Барака ОБАМУ боготворять в Західній Європі, багато поляків, чехів та угорців вважають його соціалістом.

Неоконсерватори, незважаючи на їх назву, зовсім і не були консерваторами. Вони були основними опонентами прагматичного підходу до сильних особистостей за межами США, підтримуваних людьми, які називали себе " реалістами" . Незважаючи на те, що архіреаліст Генрі КІССІНДЖЕР схвалив війну в Іраку, його бренд realpolitik був головною метою неоконсервативних інтелектуалів. Вони вважали, що агресивне просування демократії за кордоном було не тільки високоморальною акцією в дусі американської традиції, але також і служило національним інтересам Америки.

У цьому твердженні є частка правди. Ліберали також можуть погодитися з тим, що ісламський тероризм, наприклад, безпосередньо пов'язаний з відсутністю демократії на Близькому Сході. Реалізм в сенсі зрівноважування влади шляхом умиротворення диктаторів має свої обмеження. Демократію необхідно підтримувати, де це можливо, самою сильною демократією на землі.

Але революційні війни не є найбільш ефективним способом для цього. Необхідно знайти менш войовничий і більш ліберальний спосіб просування демократії, роблячи наголос на розвитку міжнародного співробітництва, а не на застосування грубої військової сили. Навряд чи ОБАМА повторить помилки неоконсерваторів. Але для того щоб досягти своєї мети, йому доведеться врятувати деякі їхні ідеали з руїн їх згубної політики.

Автор: Ян БУРУМА
Авторське право: Project Syndicate
Переклад: Андрій КАТРИН-МИХАЙЛЕНКО, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі