Гра ХАМАС з нульовою сумою

Уявіть, що Ваш найближчий сусід – з яким у Вас давня і кривава ворожнеча – виймає рушницю і стріляє Вам у вікна своєї власної вітальні, повної жінок і дітей. Більш того, він тримає на колінах свою дочку в той момент, коли цілиться в Ваших дітей. Він заявляє, що він не зупиниться до тих пір, поки не перестріляє всю Вашу родину. Поліції немає. Що Вам робити?

Один варіант – не робити нічого або мало що робити. Деякий час ви так і робите. Зрештою, ваш сусід обіднілий, травмований, між Вами сумна і складна історія, і Ви частково у цьому винні.

Але в кінці кінців, коли один з пострілів потрапляє в спальню Вашої дитини, Ви вирішуєте – все, вистачить. Ви виймає свою рушницю набагато кращої якості. Ви застосовуєте точковий удар: цілетесь в голову стрільця і намагаєтеся не потрапити в невинних.

В абстрактному сенсі це саме те, що в даний момент робить Ізраїль.

Поняття "точковий" не підходить у відношенні крові і мук, що охопила Газзу минулого тижня. Спробуйте, як намагається Ізраїль, цілитися тільки в одних бойовиків – трупи цивільного населення виймають з щебеню, тому що, як і в метафоричному будинку нашого бандита, бойовики і цивільні мешканці населяють одно и то же міське простір в Газі.

Міста Газа і Рафал – багатолюдні та бідні, і більше ніж коли-небудь вони попутно служать армійськими таборами. Бойовики навчаються поруч із школами, а ракети зберігаються в підвалах житлових будинків. За недавнім повідомленням, керівництво ГАМАС у даний час ховається в лікарнях. Більше мільйона палестинців, які не можуть втекти ні в Єгипет, ні в Ізраїль, протягом багатьох років живуть під керівництвом військової хунти, яка надає першочергове значення вбивству ізраїльтян будь-якою ціною.

Звичайно ж, цивільні жителі завжди перебували на лінії вогню і завоювань від Трої до Берліна. Але жоден режим ніколи так навмисне не використав своїх громадян в якості засобів для того, щоб викликати всесвітню симпатію, у якості заручників для сучасної чутливості. У той час як теорії справедливої війни вчать нас не заподіювати шкоду цивільному населенню, ГАМАС і його воєнізоване крило прийняли свідоме рішення – зробивши ставку на глобальне гуманітарне занепокоєння – гарантувати, щоб Ізраїль вразив як можна більше цивільних.

Навіть якщо поточна війна Ізраїлю з Газою є справедливою війною – що передбачають її спроби обмеженої та "стриманої" відплати після восьми років ракетного обстрілу ГАМАСОМ, після виведення ізраїльських військ в односторонньому порядку з Гази – вона також є дуже брудною війною. Існує сумна гра з нульовою сумою між стражданнями палестинців та ізраїльським суверенітетом, безпекою і нормальним життям.

Більшість ізраїльтян - навіть ті, хто сподівається побачити незалежну і процвітаючу Палестину протягом свого життя - згодні з тим, що напад на Хамас було необхідним. Багато інші не хочуть, щоб ізраїльська армія розпочала наземне вторгнення до Гази. Прем'єр-міністр Ехуд Ольмерт справедливо дозволив конвої продовольства і медикаментів до Гази під час бойових дій, а в ізраїльських лікарнях лікуються кілька поранених громадян Гази.

Не без розумних підстав Ізраїль хоче угоди про перемир'я з міжнародними гарантіями та моніторингом, яке повністю припинило б атаки ГАМАС на його територію. Але в міру того, як світова громадська думка пробуджується від своєї святкової дрімоти, вона швидше за все повернеться проти Ізраїлю. В кінці кінців, Ізраїль – це потужна держава, колишня окупаційна держава, найкращий стрілець. Його бомбардування Гази є не "пропорційним".

Дійсно, немає жодної симетрії в стражданнях по обидва боки кордону. Жителі Гази почувають себе гірше, ніж Ізраїль у всіх мислимих відносинах. Але невже це означає, що Ізраїль повинен дозволити їм продовжувати стріляти в нього? Або Ізраїль повинен відповісти "пропорційно", щоденно запускаючи від 10 до 80 ракет, без розбору націлених на будинки та школи Гази, протягом наступних кількох років?

Ізраїльтяни звикли до звинувачень загального характеру. Це та ідея, яка об'єднує націю, лівих і правих, в похмурих рішеннях. Що, запитують ізраїльтяни, зробили б інші країни? Чи страждання цивільного населення ворога перевершує суверенітет Ізраїлю? Перевершують вони реальні, нехай і менш криваві, муки і побоювання сотень тисяч ізраїльтян протягом довгих років?

ОЛЬМЕРТ, міністр оборони Ехуд БАРАК і міністр закордонних справ Ціппі ЛІВНІ відклали свою політичну конкуренцію, щоб сформулювати відповідь: Ізраїль має відбити ракети Гази.

І все-таки, єдність Ізраїлю може бути недовгою. Це демократія, а не нація з одним голосом, і при тому що в лютому пройдуть загальні вибори, дебати продовжуються як всередині уряду, так і за його межами. Якщо кампанія проти Гази стане схожою на Ліван з гуманітарною катастрофою, бобардуваннями, що продовжуються або і тим, і іншим, то внутрішня критика відгукнеться гучним і чітким відлунням.

Але навіть противники друга війни ОЛЬМЕРТА повинні усвідомити грубий факт, що ГАМАС є смертоносним. У шкоду своїм власним людям, його лідери, Халед МАШАЛЬ і Ісмаїл ХАНІЯ, не хочуть ні миру, ні компромісу. Як і їх друг і прихильник, президент Ірану Махмуд АГМАДІНЕДЖАД, вони хочуть смерті Ізраїлю. Ось і все.

Один промінь надії полягає в тому, що помірні арабські лідери, в тому числі міністр закордонних справ Єгипту, відкрито звинуватили ГАМАС в поточному скрутному становищі Гази. Єгипет, Саудівська Аравія та Йорданія прагнуть виступити посередниками для встановлення миру, і, можливо, врятувати палестинців від їх власного найгіршого керівництва. Ізраїль пройшов довгий шлях з тих пір, як арабський світ хотів знищити його. Вперше видатні арабські голоси знімають з Ізраїля масову відповідальність, яку деякі західні критики все ще ліниво покладають на нього.

В даний час Ізраїль повинен прагнути до самого безпечного перемир'я, яке він може досягти за умови, що ГАМАС припинить стріляти зі своєї власної переповненої вітальні. Але після виборів у лютому наступного керівник Ізраїлю повинен зіткнутися з помірним арабським викликом. Він чи вона повинні відкрито говорити з Арабській Лігою, чий запропонований план мирного врегулювання вимагатиме жорстких переговорів з ізраїльської сторони, але є розумним початком для запобігання майбутніх війн, в тому числі справедливих воєн. Дайте йому шанс.

Автор: Фаня ОЗ-ЗАЛЬЦБЕРГЕР
Авторське право: Project Syndicate, 2009.
Переклад: Андрій КАТРИН-МИХАЙЛЕНКО Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі