The Herald: Друге місце ПУТІНА не влаштує

Сьогодні, коли залишається трохи більше тижня до вступу Барака ОБАМИ (Barack OBAMA) на посаду Президента США, всім очевидно, що харизматичний сенатор від штату Іллінойс швидше за все стане персоною номер один на міжнародній арені у 2009 році. По-перше, він тепер буде жити за найбажанішою у світі адресою – Пенсильванія-авеню 1600. По-друге, дуже важливо вже те, що він – не Джордж БУШ. Цей факт має велике значення, і від ОБАМИ чекають великих справ – якщо, звичайно, він не з робкого десятка.

Але, подібно до того, як життя не терпить пустоти, жоден світовий лідер не в змозі спочивати на лаврах, насолоджуючись гордою самотністю на вершині. Поглянувши трохи вниз, він завжди побачить, як хтось вже драпається схилом, повний рішучості змусити його посунутися. І зараз ми теж бачимо такого зухвалого «альпініста» на іншому краю планети: це ніхто інший як непроникний Владімір ПУТІН – лідер, для якого поняття «бути другим» просто не існує. Як він продемонстрував на минулому тижні, прийнявши рішення припинити експортні поставки російського газу, в політиці ПУТІН діє за принципом «все або нічого». Для нього існує тільки чорне й біле, а будь-які компроміси – від лукавого.

Теоретично ПУТІН, який займає посаду російського Прем'єр-міністра, підпорядковується Президенту Дмітрію МЄДВЄДЄВУ, але на ділі говорити так – все одно, що стверджувати: оскільки Манчестер Юнайтед і Манчестер Сіті діють в одному і тому ж місті, вони й на футбольному полі рівні силами. Спробуйте поділитися цією мудрістю з сером Алеко ФЕРГЮСОНОМ (Alex FERGUSON) – я на вас подивлюсь! Істина полягає в тому, що ПУТІН – єдиний лідер, що має в Росії справжню вагу. І в цій якості він плекає Месіанські амбіції, бажаючи повернути країні статус наддержави. Причому, треба сказати, ці його надії аж ніяк не безпідставні.

Будучи вихідцем з КҐБ, він відноситься до Заходу, у кращому разі підозріло, а в гіршому випадку – з презирством. Всякий раз, коли Західна Европа намагалася просунути зону свого впливу ближче до Уралу за рахунок розширення НАТО та ЕУ, ПУТІН сказав: «Тпрр!» Він виступав проти війни в Іраку (і молодець, до речі), у нього м'яко кажучи не викликають захоплення американські плани з розміщення протиракетного щита на російських кордонах. Все це перетворює його у грізного опонента для ОБАМИ та його новопризначеного держсекретаря Гіларі КЛІНТОН (Hillary CLINTON), і навряд чи їх чекає таке ж легке життя, як попередників.

США, як і весь капіталістичний світ, сьогодні ослаблені діями банкірів та політиків, що сповідують принцип: жадібність – синонім чесноти. Росія ж до недавніх пір, судячи з усього, переживала фінансову бурю досить успішно, завдяки своїм нафтогазовим запасам та економічному буму. Перекритий газовий вентиль – спосіб, який цілком підходить щоб показати іншому світові комбінацію з трьох пальців, і ПУТІН це чудово усвідомлює. Свого часу говорилося: варто Вашингтону кашлянути, і весь світ підхоплює застуду. Тепер цю приказку вартує переробити на новий лад: варто Росії подути, і вся Европа тремтить від холоду.

Такий політичний настрій безсумнівно знайшов би розуміння у Йосипа СТАЛІНА – не дивно, що за підсумками недавнього голосування у Росії цей жорстокий диктатор зайняв третє місце у списку найбільш впливових лідерів минулого. Він поступився зовсім небагато князю Олександру Невському – що жив у 13 столітті державному діячу, котрий відбив напад німців (що автоматично надає йому чималу популярність), але сам факт подібної «реабілітації» СТАЛІНА говорить про нові настрої росіян. Нещодавно в шкільні підручники були внесені поправки, що підкреслюють роль СТАЛІНА у Другій світовій війні та замовчують тему ГУЛАГу та масових вбивств, а під завісу 2008 року у Петербурзі поліція конфіскувала важливий архів з інформацією про сталінські репресії [мова йде про цифровий архів петербурзького відділення Товариства Меморіал - прим. перекл.].

Сам ПУТІН досі уникав відкритих звеличувань на адресу СТАЛІНА, але і його прихильники, і противники часто згадують обох в одному контексті. Нічого особливо дивного в цьому немає. У Росії завжди існувала тяга до сильних лідерів, – централістські тенденції визначені розмірами цієї країни і строкатим етнічним складом її населення – але зараз ця потреба, мабуть, актуальна як ніколи. Хоч поки Росії вдається справлятися з наслідками світового економічного спаду, повного імунітету від їх впливу в неї, звичайно, немає.

Рубль подешевшав стосовно долара на 15%, фондовий ринок обвалився, безробіття зростає, а не далі як минулого тижня поліція кийками розігнала демонстрацію у Владивостоці. Ситуацію, що склалася, можна тлумачити двояко: або за принципом «ласкаво просимо в реальний світ», або як свідоцтво про наростаюче незадоволення. Дії ПУТІНА в умовах кризи стануть справжньою перевіркою його лідерських якостей. Можливо, він почне тиснути на невдоволення в корені, як це робив грузин з Грозного [так у тексті - прим. перекл.] у тридцятих, або доведе, що він – сам собі голова і справді нічим не поступається будь-якому зі світових лідерів.

Автор: Тревор РОЙЛ (Trevor ROYLE), завідуючий дипломатичним відділом газети
Джерело: The Herald, 11 січня 2009 року, Великобританія
Переклад: Андрій КАТРИН-МИХАЙЛЕНКО, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі