Архаїчні гуцульської рецепти: Село покутських наїдків

Господині із коломийського села Марківка ревно зберігають архаїчні гуцульської рецепти.

Застати знаних куховарок вдома нелегко, адже почалися весілля, тому роботи в них - цілий міх. Проте господині не забувають про те, аби у них вдома було наварено й напечено. Ще від хвіртки з хати кожної ґаздиньки ніздрі лоскотав такий запах, що хотілося зайти, сісти за стіл та спробувати усе те, що нюхала. І щоб отого смачного було побільше. "Це, панєнко, парені пироги, - каже марківчанка Марія Копильців, виставляючи на стіл велику макітру з варениками. - Навіть ті, кому лікарі заборонили вживати мучне, можуть їсти їх спокійно. Адже готуються вони по-особливому. Для тіста береться кисле молоко, кілька яєць, сода, трохи муки. Його замішується та кладеться в тепле місце, щоб трохи підросло. Потім ліплять звичайні вареники, які на кладуть на марлю, що напнута над паруючою каструлею. П’ять хвилин — і вони вже в макітрі та просяться: "Скупай нас у сметані та до рота неси", - сміється жінка.

Ще з глибини віків передався у спадок марківським кухаркам рецепт "бурчіника" - великого млинця з картоплі. Щоб приготувати гуцульську кулінарну дивовижу треба взяти трохи вареної картоплі, додати смаженої цибулі, кукурудзяної муки, солі, перцю. Усе це перемішати та спекти на сковорідці. Готовий виріб натерти часником та подавати до грибної підливки. Останню у селі також роблять по-різному і з різних грибів, додаючи олію, сметану, кисле молоко, сирі й варені яйця. Роблять з грибів і кілька видів відбивних. Повірте, смакує краще за м’ясо.

Виставляє свої рум’яні боки на марковецьких столах і невисокий "мелай" (хліб з кукурудзяного борошна - авт.). "Він не може добре вирости, - говорить Марія Копильців, - зате ж який смачний та пахучий! Та й може тижнями зберігатися і не черствіти". А ще господині говорили про печеню по-марковецьки, біб з часником, "шупені", чорнослив з квасолею, солодкі ламані палянички з маком, гуцульський медівник на підпаленому цукрі...

"Та, певно ми вже гості голову заморочили?, - піднімається з-за столу поважна Марія Мацьків. - Бачиш, людина з дороги, треба нашої, марковецької, налити". Уже сотні років у Марківці подають горілку з жита з чорносливом та з гороху. Колись марківчанки навіть дріжджів при заквасці не додавали, а брали жито, мочили, і, коли воно пустить пагінці, заливали водою, додавали цукру, і так стояло, допоки не перебродить. Проте найголовніший секрет - це лісові коріння, які надають горілці кожної господині неповторного присмаку. Але головне не перебрати міру. А коли хто й не зобачив як третю-четверту перехилив, то врятує узвар із груш, який, за словами марковецьких кулінарок, добре прочищає шлунок.

"Беріть, пані та добирайте, нашого села не оминайте!, - носять одну за одною страву марківчанки. - Аби не казали, що ми вас не просили - припрошували. Зрештою, не гнівайтеся, у нас так прийнято, бо ж ми щирі, якщо готуємо, то з любов’ю, і з любов’ю гостимо".

Автор: Галини ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі