Сто рецептів випічки хліба від Горука

Володимир Горук із покутського селища Заболотів випікає десятки сортів хліба за старовинними рецептами виключно на молоці.

Тепло, білий пил від муки, булькотіння чогось неймовірно смачного на плиті та неповторний запах, що повертає у дитинство, у стару бабусину хату з іконами, рушниками і рум’яним свіжоспеченим хлібом на капустяному листі. А між усього цього, як добрий чарівник походжає миловидий чоловік. Біля нього уже зібралися кілька чепурних газдиньок у хустинках та білих фартухах. "Незабаром будемо новий сорт хліба пекти, - каже покутський пекар, - отож ,готуйтеся. А зараз, з Богом, до роботи".

Ще кілька вказівок, і пан Горук вже готовий до розмови. "Коли б мені хтось сказав, що буду хліб випікати, то нізащо би не повірив, - обтрушує руки від борошна заболотівчанин. - У мене мама тільки й на свята хліб пекла, тому я ніколи над тим не задумувався, як ото чоловікові пекарювати".

Але склалося так, що, навчаючись в інституті залізничного транспорту, Володимир пішов працювати на місцевий хлібокомбінат. Спочатку хлопцеві було дуже незвично. А потім він вже не уявляв своє життя без запаху хліба. Тому й покинув навчання і подався в одеську харчову академію.

Ось там на Півдні й розпочав збирати старовинні рецепти хліба. "Я розпитував свої викладачів, однокурсників із всієї України, як у вас хліб випікають, - говорить пан Горук. - Деякі навіть сміялися, мовляв, навіщо тобі це, невже сам пекарювати будеш? Але рецептами ділилися охоче."

Зібравши понад сто рецептів козацького, чумацького, рибальського, молдавського, румунського, гуцульського, ну і, звичайно, рідного покутського хліба, молодий пекар-технолог дослідив, що до кожного виду і сорту додається молоко наполовину з водою. Проте хліб, замішений на молоці, був удвічі смачніший.

Через кілька років, коли пан Володимир, відкрив свою справу, то твердо вирішив, що випікатиме тільки "молочні" паляниці. Спочатку це завдавало додаткових клопотів, бо до одного хліба треба додавати холодне молоко, до іншого - підігріте, згодом почав вливати до тіста кисляку, сироватку, маслянку. Усе це забирало вдвічі більше часу на приготування тіста.

Друзі вмовляли покинути цю справу, і випікати хліб "як усі". "Можливо, я би їх і послухав, - усміхається пекар, - проте, дізнавшись про новинку, селяни з навколишніх сіл почали пропонувати мені молоко. Платив я їм більше, аніж на базарі, чи перекупники, ото й вони дуже старалися, щоб продукт був якісний і вчасно доставлений. Як же я можу їх обманути".

Тому впертий та підприємливий Горук ще завзятіше взявся за справу. Прибутки були не одразу, але милішою за гроші для пекаря стала добра слава про заболотівський хліб, що припав до смаку багатьом. Тепер за добу в заболотівській пекарні переробляють до двох тонн молока, випікаючи вже не тільки "молочний" хліб, але й булочки та різноманітні печива й торти.

Щоправда, у Криму Володимир куштував хліб на овечому та козячому молоці. "Це дуже смачно, - ділиться враженнями пекар, - проте не всі покутяни готові це сприйняти. Тут потрібні гурмани". Отож поки що пан Горук експериментує тільки із вже відомими йому старовинними рецептами на традиційному для нашого регіону коров’ячому молоці.

У спеціальному створеному цеху заболотівські технологи та пекарі розробляють на основі стародавніх рецептів нові види покутських смаколиків. Люди настільки ретельно оберігають таємницю заболотівського хліба, що навіть найближчим родичам нічого не розповідають. Проте, на думку пана Горука, ніколи хліб не вийде добрим та смачним, якщо випікати його з без Божої допомоги, молитви перед початком роботи, любові та побажання добра тим, хто його їстиме.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Заболотів, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі