Кавказький погляд на БАНДЕРУ

Перебуваючи у прикарпатському селі Фитьків, відомий грузинський режисер та драматург Рагулі ВЛАСІДЗЕ пише п’єсу, присвячену провідникові українських націоналістів Степану БАНДЕРІ.

Свою роботу він планує представити до кінця року. Згодом зняти фільм. Ідеї боротьби українців дуже близькі грузинові, який багато років жив у Західній Україні: в Тернополі, Львові та на Закарпатті. Аби краще зрозуміти колорит та збагнути ауру героїчного краю, грузин давно відвідує Івано-Франківщину. На основі своїх вражень він написав книгу драматичних творів "Провінційне пекло", яку видали в Івано-Франківську.

У книгу увійшли три п’єси, в яких грузинський драматург модерними засобами відобразив абсурдність життя у затхлих містечках, де нема ніякого розвитку інтелігентній людині. Вона мусить животіти, роздвоюватися та й зрештою трагічно закінчувати життя. Після відвідин Старого Угринова, родинного села Степана БАНДЕРИ, давній задум пана ВЛАСІДЗЕ написати твір про героїчну й трагічну історію українського народу набув форми.

"Я ще не знав про що і кого буду писати, – мовить грузинський драматург, - але, побувавши в історико-меморіальному комплексі, у моїй душі наче щось перевернулося, хотілося радісно всім розповідати: "Ось хто мені був потрібен! Знайшов! Про таких героїв варто писати!".

На батьківщині керівника українських націоналістів Рагулі ВЛАСІДЗЕ вразило все. "Тут кожен сантиметр землі, кожна дощечка у старенькій хаті, де народився Бандера, дихає історією, - емоційно ділиться враженнями від Угринова пан Рагулі. - Отож мене настільки переповнювали почуття, що я через кілька днів знову змушений був повернутися до села, аби зустрітися зі старожилами, сучасниками Бандери, колишніми вояками УПА та вивчити бандерівський рух".

Аби достеменно дослідити і передати у книзі, що відчував Степан БАНДЕРА, пан ВЛАСІДЗЕ занурювався в атмосферу цих часів. Одного разу митець у маленькій кімнатці, на околиці Києва, топив грубку і, дивлячись на полум’я, яскраво уявив БАНДЕРУ, який зі своїми товаришами також отак сидів біля вогню та виношував свої ідеї. Відчуття ВЛАСІДЗЕ як драматурга та режисера матеріалізувалися. Картина п’єси настільки чітко вималювалася, що пан Рагулі відчув себе і творцем, і актором водночас.

А далі була напружена та важка праця в архівах. У старих документах грузин із жахом читав про все, що творилося в Україні у 1930 роках та співставляв із грузинською історією. "В українського та грузинського народів дуже багато спільного, а головне - це горде прагнення до свободи та самовираження.

Я настільки захоплений молодими націоналістами тих часів. Це ж настільки життєлюбства та віри у свої сили потрібно було мати, аби побитими у тюремній камері сперечатися про поезію Івана Франка та цитувати класичні поеми латиною. Мабуть, цей незламний Дух та Ідея, що вивищували їх у цьому світі, допомогли їм вистояти у пеклі тоталітаризму, вести боротьбу аж до 1960, залишити помітний слід в історії і стати прикладом для інших народів".

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі