Призов буде

План створити контрактну армію до 2010 року провалився. Уже з наступного року військкомати будуть завзятіше забирати 18-25-літніх на обов'язкову службу. А створення Збройних сил, здатних захистити й молодих, і старих, і дітей, знову відкладається.

У чому полягав план?

"Скасувати призов на військову службу і забезпечити комплектування професійної армії за контрактом – починаючи з 2010 року". Це обіцянка з передвиборної програми "10 кроків назустріч людям", з якою Віктор ЮЩЕНКО став Президентом.

Рішення про створення контрактної армії було прийнято ще 2000 року Леонідом Кучмою. Але його план був розрахований до 2015 року. Під час кампанії 2004-го ЮЩЕНКО пообіцяв зробити це на 5 років швидше. Ідею висунув тодішній керівник інформаційно-аналітичного напрямку його штабу Анатолій ГРИЦЕНКО. У червні цього року в інтерв'ю "Українській правді" він так розповідав про підготовку програми:

"…Перший тривожний дзвінок пролунав на початку липня 2004 року, коли ЮЩЕНКУ треба було йти на Співоче поле й звідти нести свою передвиборну програму в Центрвиборчком. Але виявилося, що програми як такої немає! Її довелося готувати буквально за два дні, і цей документ набирався на моєму комп'ютері".

Після інаугурації ЮЩЕНКО виконав інший пункт програми – скоротив термін обов'язкової служби до 12 місяців. І у грудні 2005-го затвердив Державну програму розвитку Збройних сил на 2006-2011 роки. Вона залишається секретною досі. Згадки про указ немає навіть на сайті Президента. Але частину інформації можна знайти у "Білій книзі" Міністерства оборони за той рік.

Ось ключові завдання.

По-перше, скоротити Збройні сили до 143-ох тисяч чоловік до 2011 року. (З 1991-го по 2005-ий вони зменшилися з 780 до 245 тисяч).

По-друге, повністю запровадити службу за контрактом і скасувати призов до кінця 2010 року. (Обіцянка 2004-го закінчувалася словами "…починаючи з 2010 року".)

По-третє, масштабний набір контрактників мав початися у 2008 році. Як пояснив тоді Гриценко, який писав цю програму вже за столом міністра оборони, спочатку для контрактників варто створити умови, а потім інтенсивно набирати.

Цей Новий рік в Україні мали зустрічати 60 тисяч солдатів і сержантів, що підписали контракт із Збройними силами.

Що вийшло?

На наш запит Генеральний штаб оприлюднив підсумки року. Завдання було набрати 7500 контрактників. На 18 грудня – за 13 днів до закінчення 2008 року – вона була виконана на 15%. Збройні сили поповнилися 1161 контрактником. У 2007 році, коли не ставилося завдання масштабного набору, приріст склав на 59 людей більше.

Досягти запланованих показників не вдалося в жодному роду військ. Гірше всього справи пішли у Повітряних силах, про виняткове значення яких нещодавно нагадала війна Росії і Грузії. Повітряні сили України цього року не знайшли, а втратили 108 контрактників.

При цьому саме цього року була розгорнута мережа територіальних центрів комплектування Збройних сил. Простіше кажучи, пунктів вербування. Для них був проведений спеціальний семінар. Досвідом там ділилися вербувальники найбільшої контрактної армії миру – американської.

Наш журналіст провів день із інструкторами такого центру, щоб зрозуміти: що не працює? І порівняти свої враження з цифрами Генштабу.

Що ж не так?

...Начальник відділу центру комплектування Віктор НОВОЖИЛОВ обвів поглядом величезний актовий зал автомобільно-дорожнього технікуму. Юнаки й дівчата, радіючи скасуванню лекції (вербувальники заздалегідь домовляються з директорами техніків та ПТУ), слухають його тихо, хоча й без ентузіазму.

Старший сержант концентрується на юнаках, нагадуючи, що їх чекає призов.

"У вас є альтернатива – проходження служби за контрактом".

Він чесно повідомляє, що перший контракт підписується на три роки, не акцентуючи уваги, що обов'язкова служба триває рік.

"Будь ласка, закінчується контракт, держава не має до Вас претензій, Ви не маєте претензій до держави, Вам навіть виплатять близько двох тисяч гривень".

Матеріальна сторона – основа виступу. Безкоштовне лікування у військовому госпіталі, 12 гарантованих зарплат, відпускні, матеріальна допомога… І постановка у чергу на квартиру.

При цьому майбутній офіцер чесний.

"Я не скажу, що Ви одержите її відразу ", - пауза… - "у перші п'ять років, але…".

За даними Міноборони, у черзі на квартиру зараз чекають 42340 військових.

Віктор НОВОЖИЛОВ наголошує на гарантованості виплат.

"Це надійний тил. Буде рости зарплата, ще будуть додаватися пільги. Таке соціальне забезпечення, яке дають Збройні сили, я не думаю, що якась цивільна структура може забезпечити".

Старший сержант продовжує атакувати залу. Підете у морську піхоту – квартира біля моря. Підпишете другий контракт – безкоштовне навчання у ВНЗ. Закордонна служба – у Косово або Сьєрра-Леоне, де платять доларами.

"Як не подивися – самі плюси. Вибирати вам".

За підрахунками Генштабу, грошове забезпечення (зарплата) солдата, що підписує

перший контракт, удвічі менше, ніж середня зарплата в Україні. 870 гривень проти 1920.

…Інструктор центру комплектування Ігор СЛОБОДЯНЮК сидить у районному центрі зайнятості. Директор центру – колишній офіцер. Можливо, тому всіх відвідувачів вже при вході зустрічає рекламний плакат про службу за контрактом.

Мічман СЛОБОДЯНЮК переконує молодого худорлявого хлопця, що повернувся з зупинених будівництв Москви, укласти контракт зі Збройними силами України. Складний момент у розмові виникає негайно.

"На даний момент житлом військові частини, які Вас цікавлять, не забезпечують. Якщо у Вас є родичі або можливість проживати…", – вибачливим тоном попереджає вербувальник.

Хлопець замислюється.

– А зарплата?

– Заробітна плата з надбавками становить 1000-1200 гривень (напружено). Я сподіваюся, часи будуть поліпшуватися (не надто переконливим голосом). Хоча зараз, в умовах кризи, це непогані гроші (набагато впевненіше).

Хлопець дослуховує до кінця, довідується, що потрібно робити, якщо він погодиться, та йде. На вигляд – вагається.

"Зарплата не дуже. Але по телевізору обіцяли підвищення", – кидає він журналістові.

За даними Генштабу, за 11 місяців 2008 року з 11 млрд. гривень, запрошених на створення умов для контрактників цього року, було виділено 4,3 млрд. Це зірвало усі покращення, які обіцяли контрактникам.

Переконавшись, що не буде ні безкоштовної їжі, ні житла, ні нормальних навчальних центрів, не кажучи вже про солдатські клуби, контрактники під різними приводами – аж до саботажу – домагалися розриву контракту. 1161 чоловік поповнення – це чистий приріст. Насправді Збройні сили набрали з початку року більше контрактників – 6160 солдатів і сержантів. Але 4999 професійних військових втратили.

Скільки це коштує?

Це ключове питання. "Без грошей ніяк", – хитає головою начальник Головного управління особового складу Генштабу Володимир АРТЮХ. І з цим не посперечаєшся. Після ухвалення Держпрограми розвитку Збройних сил-2006-2011 жоден уряд – Юлії ТИМОШЕНКО, Віктора ЯНУКОВИЧА, Юрія ЄХАНУРОВА – жодного разу не виділив стільки грошей, скільки було передбачено документом.



Але, "Скільки їм грошей не давай, вони однаково розкрадуть", – підсумував один експерт, передаючи нам дані про весняні закупівлі бензину. З них випливає, що в березні Міноборони уклало чотири договори на придбання бензину та дизельного палива за цінами на 15-40% вищими за ринкові. Загальний обсяг закупівель, зроблених за процедурою "в одного учасника" (без відкритого тендеру) – 273 млн. гривень. На наш запит Департамент держзакупівель і ресурсного забезпечення Міноборони відповів швидко – через день. Наведені дані не заперечив. Процедуру "одного учасника" пояснив тим, що відкриті тендери блокувалися через суди. А ціни вищі ринкових – тим, що хоча договори укладалися у березні, паливо Міноборони оплачувало щомісячно - до жовтня включно. Тому постачальники закладали у ціну ризики її можливого зростання. А коли паливо стало дешевшати, Міноборони домовилося про зменшення оплати. На 0,6 млн. гривень.

"Хід виконання зазначених у запиті договорів перевірявся ГоловКРУ України, Генеральною прокуратурою України та Службою безпеки України. За результатами перевірок висновків щодо неефективного використання бюджетних коштів не зазначалось".

Є ще втрати, які набагато серйозніші. Звільнення зі Збройних сил кожного контрактника – це випадок, коли скупий платить двічі.

По-перше, спалюються гроші, у нього вкладені. Солдат-контрактник обходиться країні набагато дорожче, ніж солдат-призовник. Починаючи від витрат на рекламу служби в армії й закінчуючи витратами на прибиральницю. Ми запросили у Генштабі оцінку прямих і непрямих витрат на одного контрактника. Оцінка генерала АРТЮХА – 75 тисяч гривень на рік. Якщо помножити це на кількість контрактників, що пішли за останні чотири роки (6726 в 2005-ому, 6582 в 2006-ому, 5218 в 2007-ому і 4999 за неповний 2008 рік), виходить 1 млрд. 764 млн. гривень. Гігантська цифра безрезультатно витрачених податків. Це якщо вважати, що кожний з військових, які розірвали контракт, у середньому прослужив не більше року.

По-друге й головне, відхід контрактників підриває саму ідею контрактної армії: мати мотивованих, професійних захисників України, чий досвід і вміння з кожним днем збільшуються. Армія, побудована на чисельності призовників, фактично зруйнована. Але армія на якості контрактників взагалі не створена!?

Адже є ще одна обставина, що вимагає десятків розслідувань. Озброєння Збройних сил застаріло, а нове не купується. Фактично в України немає ані достатньо солдатів, ані зброї. Є лише офіцерський корпус. Що стоїть у черзі на квартири.

Що робити?

Зараз Генштаб пропонує повернутися до старої системи – збільшити призов. За планами, що передані міністру оборони, наступного року призов має збільшитися на 15 тисяч юнаків – до 50 тисяч. А перехід до контрактної армії має бути відкладений до 2015 року.

Секретаріат Президента на момент здачі матеріалу не відповів на запитання, як ЮЩЕНКО бачить вихід із ситуації. ГРИЦЕНКА, який після звільнення Президентом торік очолив парламентський комітет з оборони, наш дзвінок застав хворим і обуреним урядовим проектом бюджету на наступний рік:

"Фінансування Збройних сил запропоновано скоротити з 9,9 млрд. гривень цього року до 6,9 млрд. Будуть гроші на грошове забезпечення та їжу. Але навіть на форму їх не вистачить".

"Свідомо": "А яким повинен бути новий план після провалу цього?"

"Я вважаю, що курс на професійну армію має зберегтися. А ось терміни переходу повинні визначати ті, хто за це відповідає. Поки уряд і Президент так ставляться до армії, термінів вони не визначать".

Що може зробити кожен з нас? Ймовірно, у наших силах лише одне: вимагати від політиків дружити з усіма сусідами. І зайнятися створенням Збройних сил, які зможуть таку дружбу зміцнювати.

Автор: Єгор СОБОЛЄВ, "Свідомо", для Галицького кореспондента
Обговорити на форумі