Звуки скляної симфонії

З будь-якого, здавалося б, непотребу художник Володимир ТРИНЦОЛИН з Рожнятова за кілька хвилин може створити шедевр, що дивуватиме поважних мистецтвознавців.

Його роботи для більшості земляків чудернацькі та незрозумілі, для поціновувачів - дивні та модерні. А для самого автора кожен новий витвір - своєрідне переродження: втрата частини себе колишнього і віднайдення тієї ж частини у чомусь новому. І неважливо чи буде це акварель, олійна картина, вітраж, декоративна пластика, химерні світильники, чи проект якогось інтер’єру. Бо Володимир ТРИНЦОЛИН, як і всі справді талановиті митці - універсал.

..."Дивись, яку я нині штуку "замутив", - одразу біля хвіртки зустрічає мене пан Володимир, і, навіть не запитавши хто я і чого мені потрібно, веде в старенький гараж та показує частинку вітражу. Кольорові уламки декоративного скла укладені майстром в плавну абстрактну картину, виблискують світло, що проходить крізь бляху гаража і складається враження, що там, всередині, відбувається якесь чудесне чарівне перетворення. Хоча, власне, так воно і є.

За словами доньки художника, мені, виявляється неймовірно пощастило, бо тільки в хвилини найбільшого щастя творця - завершення роботи, батько буває таким приязним і щирим. В інший час він, як правило, серйозний, замислений, сповнений тисячі задумів.

Задоволений роботою та зніяковівши від мого захоплення, пан Володимир, взявши пляшечку пива, короткими і скупими фразами починає розповідати. Йому, сину політв’язня, народженому на Воркуті, шлях до мистецтва був нелегкий. У Львівську академію мистецтв поступив тільки за п’ятою спробою, і то вже у часи перебудови. До цього ким тільки не працював. Але малювання не покидав ніколи.

В академії захопився інтер’єром та поєднанням скла і металу. "Це щось чисте, міцне і від того благородне, - каже пан ТРИНЦОЛИН, - бо кераміка, як на мене, приземлює, хоча я ні в якому разі не хочу сказати, що вона якась меншовартісна. Але кожному своє".

Узявши в руки шматок скла, деталь від старого трактора, якісь дроти та кілька тюбиків фарби він творить неоконструтивістьскі скульптури і скульптурки, авангардні світильники, інсталяції, що не перестають дивувати поважних мистецтвознавців та приваблюють "просунутих" замовників.

"Ось з кількох шарів звичайного скла, дроту, деталі від вантажівки, частинки золота я зробив пародію на Ейфлеву вежу, - говорить пан Володимир. –Зараз ця робота у Києві, усі ходять навколо, дивляться. Начебто все наскільки звичайне, але ж можна з нього щось зробити!".

Роботи ТРИНЦОЛИНА прикрашають чимало російських, київських, львівських клубів, ресторанів та розважальних закладів. Його авангардне оформлення київського ресторану "Веселий Роджер" було відзначено московськими фахівцями у поважному мистецькому-прикладному виданні "Лучшие интерьеры".

Не оминули пана Володимира і вітчизняні шанувальники, і роботи рожнятівця увійшли у великий мистецький каталог "200 імен", де іменитими й титулованими професорами, заслуженими і народними яскраво виокремлюється і його стильовий напрямок, що не має жодного натяку на якесь копіювання.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі