За високі телерейтинги Христа

Przekrój: Отож, маєш те, чого хотів, тобто ти узяв участь у великому шоу "Маю талант" і завдяки цьому твій голос на серйозну й близьку тобі тему католицизму виразно почутий більшою кількістю людей. І тепер ти залюбки кажеш, що хотів би бути Вуді АЛЕНОМ польського католицизму. В цьому є певна доза лицемірства, бо Вуді АЛЕН живе в суспільстві, де віра не визначає карного кодексу, не визначає вчинків державної влади. Ти ж радше виступаєш у якості форпосту великої сили, яка визначає вчинки держави.

Szymon HOŁOWNIA: Абсолютно навпаки. Вуді АЛЕН функціонує в суспільстві, в якому, як у жодному іншому, може, поза певними суспільствами арабських країн, релігія має великий вплив на те, що відбувається.

Przekrój: Але не на державу. Чи захист релігійних вартостей записаний в американському карному праві?

Szymon HOŁOWNIA: Є норми, які стосуються релігійної свободи. Є президент, який щохвилини покликається на Бога, є безперервна дискусія про заяви та світогляд кандидатів до Верховного Суду. У публічному житті Штатів від релігії аж кипить. А в Польщі усе навпаки. Ми живемо з якимось міфічним, запозиченим із 90-х років переконанням, що політику у нас роблять єпископи, що її робить отець РИДЗИК [o. Tadeusz RYDZYK, організатор, натхненник і директор ультраправих радіостанції Радіо Марія та телеканалу Триваю, які завдяки своїй скандальній реакційності впливають на широкі маси малоосвічених побожних споживачів і є каналом мобілізації такого електорату для популістських правих партій. – Z], що Церква постійно втручається у політику, а між тим, насправді на наших очах змінилася епоха, і принаймні упродовж кількох останніх років цей вплив [релігійних інституцій на політику] – винятково куртуазний, він зводиться до взаємних панегіриків і посмішок, а також, звісно, спільної комісії уряду та єпископату.

Przekrój: Бо все, що Церква хотіла "залагодити", вона вже "залагодила"?

Szymon HOŁOWNIA: Але що такого Церква "залагодила", покажи мені, що Церква всупереч усім "протягнула" і "залагодила"?

Przekrój: Не всупереч усім, бо не всупереч віруючим. А чому атеїсти повинні коритися нормі закону, який написаний згідно з принципами католицької Церкви?

Szymon HOŁOWNIA: Але Церква, єпископи чи парохи не є абстрактним творінням. Церква – принаймні теоретично – це щонайменше кільканадцять мільйонів громадян цієї країни, які мають право на власний погляд щодо того, як слід облаштувати суспільне життя, і мають право його висловити. Звісно, слід при цьому зберігати здоровий глузд. Коли тривала суперечка про фінансування храму Божого Провидіння [третя за останні 200 років спроба збудувати храм у Варшаві на знак подяки за ухвалення Конституції 1791 року, триває від 1998 року на перетині вулиць КЛІМЧАКА і СОБЕСЬКОГО, кошторис проекту за оцінками становитиме 100-110 млн. злотих (бл. 30 млн. доларів або 25 млн. євро; постійно точаться запеклі дискусії про допустимість фінансової допомоги держави у цьому проекті, праві партії намагаються будь-яким способом при розподілі бюджету виділити кошти (кілька разів формально це було зроблено, але реально кошти на будову не дійшли), а ліві гучно протестують проти порушення принципу світського характеру держави. – Z], моя точка зору була чітка: не можна за гроші когось, хто не вірує або належить до іншої конфесії фінансувати храм, в якому я буду молитися. Церква повинна збудувати собі сам храм сама.

Przekrój: А можна за гроші невіруючих поляків та іновірців – адже прокуратури й суди діють також за їхні гроші – переслідувати митців, літераторів, коли твої одновірці вважають, що зневажено християнські вартості, ображено їхнього Господа Бога?

Szymon HOŁOWNIA: А що б було, якби хтось зневажав вартості, які тобі близькі? Ти почував би себе б ураженим і мав би право на підтримку з боку прокурора. Це двосічний меч.

Przekrój: Ні, я не вимагаю такого переслідування, бо знаю, що існують різні вартості. Спільнота невіруючих не вимагає легальної реєстрації...

Szymon HOŁOWNIA: То нехай зареєструється.

Przekrój: Ні, ця спільнота вважає, що не можна нав’язувати поваги, а точніше поділяння власних вартостей іншим.

Szymon HOŁOWNIA: Але це два різні світи. Я не хочу, щоб ти поділяв мої вартості, але я хочу, щоб ти поважав той факт, що я їх маю. Інша річ, що, як на мене, виховання поваги до цього шляхом винесення судових постанов – це перевертання проблеми з ніг на голову. Колись на мою авторську зустріч прийшли дві милі пані, мабуть із Радіо Марія. Вони сіли в першому ряду й почали хвалитися: "Ви тут розповідає, що з молоддю слід поводитися делікатно. Перепрошую, але до них нічого не доходить, то ми з подругою минулого році у великий піст зробили їм таке, що вони вже до кінця життя пам’ятатимуть, що в п’ятницю не слід ходити на дискотеку!" Я поцікавився, що ж вони такого вчинили: напустили газу, стріляли дробом, але й вони далі емоційно накручували себе, що сучасна молодь мусить шанувати п’ятницю. Я спитав, отож, з іншого боку: "А скажіть, будь ласка, що Ви робили 3 вересня, докладно о 17.30.?" Пані на це: "А в чому справа? І що тоді сталося?" "Я народився, то були мої уродини, чому Ви на це не відреагували жодним чином?" Пані на це: "А хто Ви для мене?" Ну власне, а ким є Ісус для цих людей? Перш ніж налетіти на них із поліцейським, слід спитати сумління: а що я зробив, щоб вони знали, ким є Ісус. Моя свобода закінчується там, де вона обмежує свободу іншого. Я не хочу тебе навертати, я хочу тобі показати, чим є віра для мене. Я не маю бажання входити в сферу твоєї свободи й почати в ній колупатися. А ти не влазь у чоботях у мою.

Przekrój: Але ж ти увійшов, ти католик, ти частина тієї армії, яка не дозволяє мені богохулити на вашого Бога.

Szymon HOŁOWNIA: Та богохуль собі.

Przekrój: І мене покарають.

Szymon HOŁOWNIA: Не я. Мені буде прикро, що ти кривдиш когось мені близького, але на цьому моя реакція закінчиться.

Przekrój: Проте ми живемо в державі, де католицька релігія, твоя релігія, в якій ти хочеш бути Вуді АЛЕНОМ, є пануючою релігією, впливаючи на життя некатоликів іноді вирішальним чином.

Szymon HOŁOWNIA: Я повторюю: не релігія, а католики. Релігія сама в собі є порожнім поняттям, релігія не існує без віруючих.

Przekrój: Мабуть, радше без Бога?

Szymon HOŁOWNIA: Як би був сам Бог, не було б Церкви.

Przekrój: Церква – не пластунський загін. Мусить бути Бог, здається...

Szymon HOŁOWNIA: Так, але клопіт із Церквою полягає у тому, що вона немислима без Бога і без людей. Релігія – це форма суспільного визнавання Бога. Ти кажеш: у цій країні живуть 37 мільйонів осіб і є релігія, яка їх поневолює. Якщо ти відчуваєш себе поневоленим, висловлюйся точно – тебе поневолюють католики. Якщо ж ти відчуваєшся себе утискуваним якоюсь більшість, замість розпачливо галасувати, створи групу людей із подібними поглядами й увійди в суперечку з цією більшістю.

Przekrój: Демократія полягає не у тому, що більшість керує і про все вирішує.

Szymon HOŁOWNIA: У демократії править більшість. Хоча, коли їй бракує поваги до меншості, вона перетворюється на диктатуру.

Przekrój: А що то значить – повага до меншості, як не дозвіл на те, щоб вона жила згідно зі своїми вартостями в головних сферах життя, в тому числі тих, що стосуються особистого життя?

Szymon HOŁOWNIA: Ця палиця має два кінці. Більший повинен поважати меншого, але менший також мусить поважати більшого.

Przekrój: У чому має полягати повага слабшого до сильнішого, – чи не у тому, щоб дозволити нав’язати собі систему вартостей сильнішого і мовчати?

Szymon HOŁOWNIA: Звісно, що ні. Але, наприклад, якщо я вважаю, що аборт – це убивство невинної людини, а ти так не вважаєш... [Редакція пояснює, що тут відбулася бл. 30-хвилинна дискусія про проблему аборту, після якої кожен зі співбесідників залишився при свої, абсолютно протилежній думці.]

Przekrój: Скажи мені, бо я не розумію, чому католики вважають, що держава повинна бути схожою на рай, попри те, що в ній не живуть винятково прихильники цієї релігії, тобто ті, хто в рай вірять? Звісно, я маю лише елементарні релігійні знання із середньої школи, але не пригадую, щоб Ісус Христос, в якого ви вірите, на цю тему висловлювався. Я не пригадую собі, щоб він навчав, що слід змінювати політичний світ. І раптом виявляється, вкотре після середньовіччя, що релігія – це також і держава.

Szymon HOŁOWNIA: Ця медаль має дві сторони. З однієї – католики не лише моляться, але й як усі інші в цій країні мають право їсти, спати, відпочивати та мати політичні погляди. Інша річ, що Христос демонструє – світу не врятувати за допомогою політики. Він свідомо в неї не заглибився, хоча й міг. Всі, включно з апостолами, чекали, що він очолить політичну фракцію, що задля слушної, релігійно-державної мети, в обороні Ізраїлю оголосить себе королем, влаштує повстання і вижене язичників-римлян. Відмова від політики була також безпосередньою причиною його смерті. Юда видав Ісуса не тому, що мав таку примху, він либонь не хотів, щоб учитель загинув, своїм доносом він хотів його лише поставити до стіни – приходить охорона, Ісус дає команду: в атаку! Так думав Юда. Ісус мав іншу думку.

Przekrój: Може, отож, Ісус мав рацію, що не пішов у політику, а сьогодні католики про це не пам’ятають?

Szymon HOŁOWNIA: Мене дуже тривожить, коли я бачу партію із чимось католицьким у назві, коли я бачу діячів, які собі чіпляють цей прикметник на костюм. Але з іншого боку, повторюю, – я католик і живу в суспільстві. Я вважаю, що аборт є вбивством, що корупція нищить націю, що в справах сексу – ставлячись до цієї справи обачно – Церква має рацію. Етика, соціальна наука, заповіді – усе це я хочу імплементувати у нормальне життя.

Przekrój: У своє? І хто тобі заважає?

Szymon HOŁOWNIA: А чи я кажу, що хтось мені заважає? Я живу в цьому суспільстві.

Przekrój: І тому хочеш зустрічати подібних на себе?

Szymon HOŁOWNIA: Ти – з натури самотня особа, живеш у своїй самотності, у світі своїх поглядів, не мусиш мати зворотного зв’язку з іншими людьми. Я намагаюся жити соціально, входити у зворотні зв’язки з іншими людьми, які мають іншу систему вартостей, ніж я, і наші дві системи вартостей мусять зустрітися, зіставитися. Я не можу в таку мить сказати: я виходжу з гри, я виснажений до краю, є амеба і сподіваюся від тебе, щоб ти був амебою.

Przekrój: Але хто тобі боронить схопити його за руку, пояснити його чи розсмішити і таким чином переконати?

Szymon HOŁOWNIA: Але я саме так чиню, саме це я й роблю!

Przekrój: То чому твоїм колегою в цій релігійній справі є прокурор? Цього я не можу зрозуміти.

Szymon HOŁOWNIA: Нагадай мені бодай один момент, коли я покликав його на допомогу.

Przekrój: Він є твоїм колегою. Він підтримує тебе, коли твій спосіб підводить.

Szymon HOŁOWNIA: Я ніколи не підписав жодної петиції, листа протесту, заяви про покарання. Мене обурює брак вражливості псевдотворців, але садити їх у в’язницю – це абсурд. Не можна карати за те, що хтось не розвинув у собі емпатії і йому не спаде на гадку, що хоча для нього Ісус – це тільки ікона поп-культури, як Брітні СПІРС, комусь може бути жахливо неприємно, що цинічно насміхаються з когось, хто йому близький.

Przekrój: Я цього не відчуваю.

Szymon HOŁOWNIA: Бо Бог не є ідеєю, а особою. Якщо хтось цинічно знущається з найближчої тобі особи...

Przekrój: Як то особи?

Szymon HOŁOWNIA: Бог є особою, він не є світоглядом, не є комплектом ідей, не є полігоном дорожнього руху, повним моральних наказів і заборон.

Przekrój: Але ж він не є також, як каже Дорота МАСЛОВСЬКА, літнім паном із довгою бородою, який подорожує на хмарці?

Szymon HOŁOWNIA: Так, але особа – не означає людина. Він є особою. І якщо ця найближча мені особа скривджена, я можу мати з тим клопіт. Я можу сказати: чому ти це робиш, раниш мої відчуття? Якщо хтось би тобі кривдив дружину, обкладав її наклепами і кожного ранку ти ю знаходив прибиті до її фото геніталії, або її фігурку, втоплену в сечі? Як би ти відреагував? Пішов би з цим до прокурора, чи ні?

Przekrój: Пам’ятай, що є чимала група осіб, які, слухаючи це, скажуть: яку дружину?! Ти ж не маєш жодної дружини, ти собі її вигадав, це плід твоєї уяви, її біля тебе не видно, ти живеш багато років сам! Не можна образити витвору уяви!

Szymon HOŁOWNIA: Але ти кривдиш мене, мої відчуття, які я маю право відчувати до кого схочу, чому ти – трубадур абсолютної свободи – раптом починаєш оцінювати, чи моя поведінка має сенс, чи ні? Це мій світ, цього тобі не вистачить? Тому, коли я бачу когось, хто цинічно знущається з Ісуса, я не жену з києм і святим обуренням, але спершу намагаюся йому сказати, ким є Ісус для мене. Він не мусить повірити в цього Ісуса, а лише мусить повірити в те, що це для мене хтось важливий, і це мене ранить.

Przekrój: Він поставиться до тебе як до мешканця невидимого психіатричного відділення, який вірить у щось, чого немає і не видно...

Szymon HOŁOWNIA: А я ставитимуся до нього, як до особи, яка не бачить, що тут – стіна, яка не відчуває очевидності, яку я помічаю в своєму житті. Чудово, є напруга, але таким чином ми нікуди не дійдемо.

Przekrój: Моя молода знайома розповіла мені жарт, з якого начебто сміються зараз інші молоді люди. Що б трапилося, якби сьогодні до Варшави прийшов Ісус і перетворив воду у Віслі на вино?... Він пройшов би у фінал передачі "Маю талант".

Szymon HOŁOWNIA: Красиво сказано.

Przekrój: Богохульство?

Szymon HOŁOWNIA: Ні.

Przekrój: А що таке богохульство, власне кажучи?

Szymon HOŁOWNIA: Я не можу сформулювати визначення богохульства, бо не знаю, що кривдить Бога. Я знаю, що Бог має почуття гумору, це теологічно доведено.

Przekrój: Може він єврей? Євреї вигадали нічим не обмежене почуття гумору.

Szymon HOŁOWNIA: Коли він прийшов на землю, то був євреєм, а не слов’янином чи гуцулом. Він завдав нам, полякам, певного клопоту. Отож, він має почуття гумору. Крім того, Бог, а слідом за ним і Церква, перш ніж засудити морально вчинок, вивчають наміри. Якщо ти спитаєш: "Що таке гріх?", то Церква катехізисом відповість, що це свідоме й добровільне переступання божих або церковних заповідей, а не вчинок сам у собі. Тобто, ти мусиш свідомо щось вчинити і бути свідомим, що це зло. Іноді мені здається, що Бог дивиться на все це згори, бачить наміри людей і значно обережніший у своїх судженнях, меншою мірою готовий, щоб будь-кого карати чи засуджувати, ніж чимало його представників на землі. Мені подобається течія в теології, яка каже, що Бог не знає ідеї зла, що Бог є цілком безпорадним, якщо йдеться про зло, він не розуміє гріха і не здатний також нікого засудити. Ті всі історії, що він за добро винагороджує, за зло карає або що кого Бог любить, того випробовує – злочинні, по-моєму, для нього самого – більш шкідливі, ніж те, що кілька жовтодзьобих митців "вживають" його для власної популярності.

Przekrój: Ти б зламався, якби втратив віру?

Szymon HOŁOWNIA: Знаєш, це надзвичайно важка справа. З одного боку, – я відчуваю Бога, маю найглибше переконання, що він є. З іншого, – я людина, і до смерті носитиму в собі крихту сумніву. Коли я думаю про свою смерть, я вірю, маю надію, що він по мене вийде. Я вірю від усього серця, але того достеменно не знаю.

Przekrój: Ти не боїшся, що віриш власне зі страху перед цим моментом?

Szymon HOŁOWNIA: Ні. Занадто багато в моїй вірі трапилося, занадто багато я в ній пережив, щоб вважати її психологічним ерзацом. Віри я, мабуть, не втрачу. Я міг би втратити це переконання, відчуття, усі ті речі, які віру супроводжують і які якісно змінюють тобі життя. Це також у вірі чудово, що ти пізнаєш її не за числом проказаних літаній, а за конкретними плодами, за людьми, яким завдяки тобі краще, сенсовніше живеться. Можна – як Мати Тереза – до кінця життя змагатися із сумнівами, але й так про твою віру засвідчать безперечні сліди, які ти залишив у житті.

Przekrój: Я, в свою чергу, часто повторюю собі запитання: а що, якщо я обдурюю себе, і він є?

Szymon HOŁOWNIA: З твоєї перспективи це простіше, адже, якщо він є, то нічого поганого тебе не спіткає. Навіть навпаки – самі лиш добрі речі.

Przekrój: Але як щодо розчарування, що без сенсу все життя прожив...

Szymon HOŁOWNIA: Що трішки не вірив… Втішу тебе, що там також ми нав’яжемо тобі певні речі. Так як тут ми хочемо тобі нав’язати їх разом із прокурором, так ми чекатимемо там зі святим Петром, який – хочеш чи ні – відведе тебе до раю і ти з нами співатимеш молитви й часи.

Przekrój: Отець ТІШНЕР казав мені, що на небі католики мають власне місце, обгороджене дуже високою стіною, щоб вони не побачили, що потрапили туди, на жаль, також і невіруючі, і щоб не зазнавали фрустрації.

Szymon HOŁOWNIA: У всій ідеї неба дуже кортить мені концепція, записана в Апокаліпсисі під образом білого камінця, – кожен у небі отримає білий камінець, на якому написане його ім’я. А отже, небо не є побожним радгоспом, де з ранку до вечора чинитимуть гуртом богослужіння, а кожен матиме своє індивідуальне небо. Матиме щастя з Богом і людьми, але щасливим буде у свій власний спосіб. Зараз, коли я молюся, я міркую, як це виглядає з того боку. Як вони всі, ті, в кого я вірю, і мої близькі, які на тому боці, дивляться на те, що ми тут робимо. Я думаю, що вони дивляться з великим спокоєм, значною дистанцією, що вони просто сказали б нам: вибийте собі з голови всі ці Армагедони, заспокойтеся, не бійтеся. Бог більший від цього усього.

Przekrój: Ну добре, кінчаймо месу. Що є твоїм талантом?

Szymon HOŁOWNIA: Те, що я страшенно люблю людей, що я розмовляю, що я пишу. Нічого іншого насправді я не умію.

Przekrój: Ти заздрив що інші учасники програми "Маю талант" мають інші таланти?

Szymon HOŁOWNIA: Декому може не заздрив, а радше тішився, що вони, як і я, мають пристрасть. Це видно з того, що комусь "в очах світиться".

Przekrój: І так ти став частиною поп-культури.

Szymon HOŁOWNIA: Мене завжди зворушує таке співчуття до мене.

Przekrój: Ні, я кажу це з іронією.

Szymon HOŁOWNIA: Мене розчулює, коли люди дивляться на мене, як на такого собі заблудлого церковного дворнягу, який раптом увійшов у великі салони, де всі мають чудові зачіски і роблять йому фото.

Przekrój: А може ти добрий спритник, який має теологічний background, церковні вартості та знає, що всі подібні в цій поп-культурі, а як я буду іншим, то переможу?

Szymon HOŁOWNIA: Докоряв казан горщикові, дорогий майстре у створенні своєї переповненої стоїчною дистанцією відмінності. А всерйоз – це справді не є жодним чином вирахувана стратегія. Раптом виявилося, на моє здивування, що у цьому світі поп-культури існує попит на таких власне диваків, які приходять з іншого світу і навіть можуть собі тут поселитися на праві почесних консулів, які до кінця не впишуться в цю машину, але можна буде до них прийти по закордонний паспорт чи консульську пораду. Звісно, раніше чи пізніше ми увійдемо у конфлікт. Бо якщо ми розмовляємо в короткій програмі на тему сексу, то я у певний момент муситиму сказати, що я про це гадаю, а у відповідь спіткаю усмішку збентеження, іронії чи й протесту.

Przekrój: Може певного дня ти не скажеш того, що думаєш?

Szymon HOŁOWNIA: А чому я маю не казати, якщо я так думаю?

Przekrój: Може махнеш рукою, … і так я цього не зміню.

Szymon HOŁOWNIA: Ні, я не махну.

Przekrój: То може ти рятуватимеш TVN?

Szymon HOŁOWNIA: Не маю таких амбіцій.

Przekrój: То може переконай інших видатних католиків, щоб вони насилу не рятували держави.

Szymon HOŁOWNIA: Та твоя віра в міфічний вплив Церкви на політику... Церкви порожніють, семінарії порожніють, перед Церквою стоять важливіші виклики, ніж клепання партій. Політики також припинять епатувати вірою, адже це уже не оплачується. Історії, про які я чув ще кілька років тому, що в багатьох заявах до наглядових рад державних підприємств були рекомендаційні листи від єпископів... Ці часи вже не повернуться.

Przekrój: А проте Ярослав КАЧИНСЬКИЙ обіцяє наступ ЗіС у парафіях.

Szymon HOŁOWNIA: Якщо Ярослав КАЧИНСЬКИЙ вестиме наступ ЗіС у парафіях...

Przekrój: То ти з ним будеш зустрічатися у катехитичних залах.

Szymon HOŁOWNIA: Місце для виборчих листівок – у кошику. В ризниці.

Przekrój: Бачив якісь у такому кошику?

Szymon HOŁOWNIA: Багато разів. Коли Лєх КАЧИНСЬКИЙ вів свою кампанію і вирішив розсилати свої листи до приходських священиків. Багатьох моїх знайомих приходських священиків викидали це до коша, церква – не місце для агітації. Церква завжди приваблюватиме увагу, але в проході повинні стояти воротарі і викидати тих, які хочуть до храму внести транспаранти. Шлюбний танець політиків навколо священиків триватиме завжди, адже віруючі – це потенційні виборці.

Przekrój: А парохи – дуже часто є особами, які хочуть мати реальну владу в своїй парафії, не лише парафіяльну, але й квазіполітичну, і тому гратимуть у такі ігрища.

Szymon HOŁOWNIA: У такому разі вони чинитимуть помилку, адже це не метод, завдяки якому Церква в Польщі щось здобуде, навпаки – вона відштовхне від себе людей. Польська Церква – це вже не Церква часів комунізму. Але вона ще не є також Церквою XXI століття. Вона стоїть на порозі кризи, входить у поворот. А поворот закінчується або в рові, або тим, що ми бачимо нову перспективу. Якщо ми хочемо її побачити, ми мусимо змінити тактику їзди, змінити швидкість.

Przekrój: На Різдво в церквах роблять ясла. Як виглядали б ясла Головні? Як ти був Господом Ісусом, ким би були Три Царі?

Szymon HOŁOWNIA: Якби я робив ясла, то найпростіші: чисте дерево, чиста солома. А найкраще було б піти до якогось біблейського археолога, щоб він сказав, що то не були жодні ясла, а шматок якогось гроту, спальне місце в приміщенні ІІІ категорії.

Przekrój: Коли ти кажеш про простоту, то мені це трохи відгонить Ікеа.

Szymon HOŁOWNIA: Останнім часом ця фірма не найкращим чином асоціюється, враховуючи те, кого вона уміщує в своїх каталогах.

Przekrój: Тобі також погано асоціюються гоміки в рекламі?

Szymon HOŁOWNIA: Про це сказав мій колега Ян ПОСПЄШАЛЬСЬКИЙ, який заявив цитую: "що він правильно анатомічно збудований чоловік і знає, для чого служить анус і чоловічий статевий член". Вітаю Янека з цим знанням, я не піду цією стежкою. Натомість так, я шаную простоту, якщо Ісус десь би й народився, то власне в яслах від Ікеа.

Przekrój: А сучасні Три Царі це хто?

Szymon HOŁOWNIA: Свята сутність Трьох Царів – це об’явлення господнє, тобто Бог, який показує світові, що він беззахисний, наче дитя. То велика річ – прибуття Бога. Отож насамперед туди побігли б, мабуть, політики, священики, журналісти, може якийсь мудрець. Може хтось, хто добряче постраждав у житті, якийсь сіромаха? Клопіт у тому, що Бог прийшов насамперед до сіромах, але решту неодмінно викликали б службу безпеки чи спецпідрозділ поліції, щоб той обідранець не псував їм урочистості.

Довідка: Шимон ГОЛОВНЯ [Szymon HOŁOWNIA], 32 роки, двічі перебував послушником в ордені домініканців. Двічі відмовився прийняти постриг. Зате не відмовився, коли "простягнулася до нього волохата рука злого", як назвав телебачення один із його колег у листі до журналіста. Перш ніж стати потішним господарем популярного шоу, яке передають у суботні вечори на TVN Маю талант, був журналістом, у тому числі Gazety Wyborczej і Rzeczpospolitej, заступником головного редактора в неіснуючому вже журналі Ozon. Сьогодні пише фейлетони до Newsweek, а побачити його можна також в програмі Між крамницями в Religia.tv, де він шеф-редактор. Автор трьох книжок: "Церква для середньо розвинених", "Таблетки з хрестиком" і "Люди на валізах". Походить з Білостоку, мешкає у Варшаві. Неодружений.

Автор: Шимон ГОЛОВНЯ
Джерело: Przekrój, Nr 50, 2008
Переклав: Андрій ПАВЛИШИН, Західна аналітична група
Обговорити на форумі

 друкувати