Во славу золотого тризуба

Василь НАГІРНЯК народився в сім’ї Василя й Анастасії НАГІРНЯКІВ 20 квітня 1961 року в покутському селі Торговиця Городенківського району, що в Івано-Франківщині. 1978-ого закінчив місцеву середню школу імені Леся Мартовича. Після служби у війську 1982 року вступив на факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Доля поєднала із чарівним краєм – Гуцульщиною. Працював у Верховині заступником редактора газети "Світанок" (тепер "Верховинські вісті"). У час революційного змагу народу до волі й соборності України та її перших самостійницьких кроків, від 1990 до 1992 року, редагував демократичну ластівку Гуцульщини – газету "Гомін Карпат". В унісон із нею звучав "Голос Чорногори" – верховинське радіо. Їх вело стежкою у світ районне товариство "Просвіта" імені Тараса Шевченка, незмінним головою якого був 15 років: від 1990 до 2005-ого. Від 1992 до 1997 року – головний редактор всеукраїнського культурно-мистецького етнографічного журналу "Писанка". Тепер обіймає посаду начальника відділу внутрішньої політики та зв’язків із засобами масової інформації і громадськістю районної державної адміністрації. Лауреат премії імені Марійки Підгірянки в галузі літератури і мистецтва.

Тримаємо в руках щойно видану книгу про провідника Організації українських націоналістів Степана Бандеру. Отож робимо перші кроки на стежці в дорозі автора до українського читача.

– Найперше хотілося б запитати, пане Василю, чому взялися за написання такої книги? Ворогів української нації ще й тепер оповиває страх, коли говоримо про священний символ незалежної України.
– Відповім риторичним запитанням до державних мужів і простих українців, до політиків учорашніх і теперішніх, до патріотів справжніх і уявних, до народу нашого, українського: "А чи знаємо достеменно всю правду про революційний чин великого українця ХХ століття Степана Бандери за постання на рідній українській землі рідної вільної незалежної самостійної і соборної Української держави?" Чи знаємо ми про те, що у свої 24 роки він очолив крайовий провід ОУН і фактично став у керма підневільної Західно-Української держави? У 26, торуючи Україні самостійницький шлях та одвертаючи від народу уярмленого ополячення зашморг, Бандера гордо приймає на варшавському судовому процесі смертний вирок, який замінюють довічним ув’язненням. Львівський судовий процес – і ще одне довічне ув’язнення. Вірний українській ідеї до останнього подиху, славної матері-України син готовий без вагань прийняти смерть на ешафоті – заради нас, покоління вільних українців століття двадцять першого, зокрема й заради тих, хто сьогодні криво дивиться в його бік, намагається роз’єднати націю, з’єднану воєдино і вовіки жертовністю лицарства українського борців. Нації потрібні глибока правда про визвольний рух, азбуку життя і боротьбу, націоналістичну ідею й революційний чин Степана Бандери та безстрашного українства, якими виповнена літературна канва цієї книги, що вплітається у всеукраїнське полотнище реальної історичної дійсності, української правди про прапор української нації. Прізвище Бандера в перекладі з мови іспанської означає саме прапор.

Я вирішив заново відкрити для себе золоті сторінки історії столітньої української минувшини, заглибився в матеріали німих всевидячих свідків – архівів, доторкнувся до пожовклих од віку неоціненних інформаційних джерел – часописів. Читав книжки різних авторів і поглядів, у тому числі й видання діаспори, що описували події національно-визвольних змагань українського народу, у яких знаходив лише епізодичні описи з життя і діяльності Степана Бандери. Художнього полотна про провідника ОУН не зустрічав. Його життєписні дані, написані власноруч, витримані у стилі автобіографічної розповіді, яка, на превеликий жаль, обривається скупими відомостями розмови з головою проводу Українських націоналістів полковником Андрієм Мельником у січні 1940 року в Римі. Життєписні дані дописав доктор Григорій Васькович у Мюнхені 1964 року.

Усвідомив серцем усі історичні події бандерівської епохи українського державотворення. Повернувши плин часу на століття назад, намагався крокувати поряд зі своїм літературним героєм – Героєм України Степаном Бандерою – від дня його народження, 1 січня 1909 року, до фатального пострілу в нього українського запроданця Богдана Сташинського 15 жовтня 1959 року. Все, що я побачив і відчув, осмислив і усвідомив, що наказували мені серце й душа, лягло рядками моєї першої книги "Во славу золотого тризуба", яку виношу на суд читачів.

– Привідкрийте, будь ласка, перш ніж книжка потрапить до широкого кола читачів, основні побачені й описані золоті сторінки з життя і діяльності та революційної боротьби провідника ОУН.
– Добігала кінця остання година 14 дня місяця жовтня року 1959-го. Далеко-далеко від рідної землі, у таємному мюнхенському помешканні, на вулиці Кратмайрштрасе, 7, Степан Бандера поринає в роздуми про своє минуле – життя і боротьбу. Пропливають споминами гіркі для сім’ї часи заточення провідника в концентраційному таборі Заксенгаузен, роки поневірянь і страждань дружини Ярослави з маленькими дітьми на чужині. 14 жовтня – день, овіяний славою нескорених українських повстанців, – спогади про УПА та бойових командирів.

Я пропоную читачам узяти до рук книжку і пройти поряд із Героєм України Степаном Бандерою осмислену дорогу національно-визвольної боротьби Організації українських націоналістів. Дорогу нелегку, тернисту, праведну і священну – до волі і незалежності України.

– Коли завершили рукопис книги, як учинили далі? Треба ж було, щоб на твір подивилися письменницькі очі або поважний літературознавець. Без фахових рецензій, професійного літературного редагування книга не має хорошого майбутнього.
– Коли автор поважає себе і майбутніх читачів, він зобов’язаний звернутися до майстрів художнього слова, щоб отримати рецензію на свою працю. Так я й учинив. Спочатку показав рукопис кандидатові історичних наук, доценту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Степану Кобуті. Далі ми звернулися до доктора філологічних наук, професора університету Степана Хороба. Зійшлися на думці, що тут потрібна людина, яка добре знає письменницьку справу. Ольга Слоньовська, професор кафедри української літератури, член спілки письменників України, сказала під час знайомства: "Якщо у вашій праці є раціональне зерно, я буду літературним редактором книги. Ви обрали тему складну, важливу і потрібну саме сьогодні, напередодні 100-літнього ювілею провідника".

А опісля продовжилася наполеглива праця автора. Докладено чимало зусиль, засвоєно уроки письма від письменниці. Коли літературні струни книги забриніли художньо обрамленою мелодією, Ольга Володимирівна написала передмову, у якій стверджує: „В книзі „Во славу золотого тризуба" розкрито не тільки прекрасний образ Степана Бандери. Автор виводить провідника української нації на тлі надзвичайно складних умов більшовицької і гітлерівської окупації. На повний голос у творі звучить проблема консолідації українських патріотів. Для цього В. Нагірняк старається розкрити причини тих трагічних помилок і упущень, коріння яких проростало з розрізненості українських вождів, їхнього невміння забути про особисті амбіції, поставити національні інтереси вище власної слави і чільних посад у визвольному русі".

– Вам, напевно, допомагав Господь, адже відтоді, як ви взяли до рук перо, минуло якихось кілька місяців. Сьогодні вже маємо видрукувану книгу. Хто ще до цього доклався?
– Книгу видано з ініціативи народного депутата України, голови Івано-Франківської регіональної організації Народного союзу "Наша Україна" Зіновія Шкутяка. Меценатом видання виступив депутат, керівник фракції "Наша Україна" в Івано-Франківській обласній раді Богдан Заріцький.

– Чи маєте ви, пане Василю, на меті в подальшій праці повернутися до образу легендарного Героя України Степана Бандери?
– Думаю, таке повернення неодмінно відбудеться. В якій формі і літературному жанрі, підкаже українська дійсність. Добре було б, щоб кожен свідомий українець звертався до цієї великої і величної української постаті за порадою, допомогою, наукою життя. Прочитавши книжку, ви відкриєте для себе чимало незнаних і незвіданих сторінок боротьби і звитяги українського лицаря ХХ століття, який приймав смертні вироки – і не здавався, крокував упевнено й гордо, прокладав Україні шлях до омріяної волі й незалежності. За авторським задумом, твір про Степана Бандеру складається із трьох частин. Трилогію написано і підготовлено до друку. Читач поки що має змогу ознайомитись із її першою книгою.

Автор: Леся КЛИМ
Джерело: "Коломийський вісник" для Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі