Легше стати мільйонером, аніж дрібним буржуа

Культуролог Вадим Скуратівський, 67 років, вважає, що найкращим суспільним устроєм є поєднання капіталізму з елементами державного соціалізму.

Яким був 2008 рік для України і українців?
— Не тільки для України чи Росії, а й для всього світу він був роком незавершених процесів, які розпочалися десятиліття і століття тому.

Росія поновила диктатуру генерала Корнілова 1917 року. До речі, він тоді зазнав жорстокої поразки. А у нас поновлено Українську Народну Республіку з усім її хаосом і окремими ділянками великого ентузіазму довкола національної ідеї. Тож ми ніби заново переживаємо період 1918–1919 років.

Також 2008-й остаточно переконав нас у персональних помилках помаранчевої революції. Майдан був масовим рухом, тому повинен був ставити не на вчорашніх і нинішніх функціонерів, а віднайти нових особистостей зі свого середовища. Як це було в Росії у лютому й жовтні 1917 року. Або в Польщі часів ”Солідарності”, коли нікому не відомий електрик Лех Валенса став загальнонаціональним лідером. А ми мали надію на тих добродіїв, які прийшли в політику і бізнес у 1980–1990-х. Тут ми капітально помилилися. Не знайшли людей, рівних нашим устремлінням.

Чому країна так довго тупцює на місці й стоїть на роздоріжжі?
— У сучасному світі тупцюють на місці всі. Колишня Британська імперія, яка називається Англією, ніяк не може вирішити проблему Північної Ірландії. Тепер до цього додається проблема Шотландії, яка теж прагне незалежності. Бельгія ніяк не хоче визначитися зі стосунками між валлонами і фламандцями. Китай інтенсивно будує капіталізм під керівництвом... Комуністичної партії. У благополучній Франції 1968 року раптом виявилося, що є великий масив необлаштованої молоді, ”втраченого” покоління. Молодики з портретами Мао, Леніна, Троцького вийшли на вулиці і змели режим генерала де Голля. Після цього держава все зробила для пристосування молоді в суспільстві. І нині п’ять шостих французьких лідерів — це тодішні борці, які вигукували маоїстські гасла і співали ”Інтернаціонал”.

Як можна змінити стару політичну еліту в нас?
— І новим Майданом, і діяльністю позапарламентської опозиції. Але треба не просто змінити еліту, а зрозуміти: якщо вже ми будуємо капіталістичне суспільство, то не треба його будувати з даху.

Україна з 1991 року з неймовірною швидкістю плодила мультимільярдерів і мільйонерів, але не опікувалася середнім класом. Врешті він заявив про себе на Майдані. Люди хотіли утвердження своїх прав. Це ж ненормально, що в країні легше стати мільйонером, аніж дрібним буржуа.

У Французькій революції 1830-го провідну роль грали банкіри, а 1848 року нагору вийшла середня і дрібна буржуазія. Потім заявив про себе пролетаріат, який теж хотів щось мати — тому пішов на барикади і 1871-го захопив владу.

Зрештою у Франції під кінець ХІХ століття виникла політична структура, яка існує донині. Основу її складає середній клас, нагорі — кілька сотень багатих родин. Люди найманої праці теж знаходять спільну мову з іншими соціальними верствами. Ми маємо зробити те саме.

Нинішня світова криза — лише економічна чи цивілізаційна?
— Це криза капіталістичної формації. Якщо немає соціал-демократичних ін’єкцій у структуру капіталізму, то він поводиться нелояльно до громадян.

В Америці та Європі дев’ять десятих населення жили на позики. Усі хотіли мати котеджі, добрі автомобілі, зручний побут тощо. Брали кредити на десятиріччя. На такій псевдооснові економіка довго проіснувати не може.

У Росії величезні гроші за нафту і газ були лише фантомом. Бо не ґрунтувалися на розвитку виробничих сил. Тамтешня еліта висмоктувала ціни на енергоносії з пальця.

Відтак капіталізм отримав ляпаса. І ще невідомо, чим усе це закінчиться — адже ми тільки на початку кризи.

Альтернативи ліберальній економіці світ не має. Але треба поєднати капіталізм з елементами державного соціалізму. Та ніхто цим не хоче займатися. Свого часу екс-президента США Білла Клінтона зі скандалом виставили за двері американської політики. І не в останню чергу за те, що він заговорив про фантомність американської медицини — неймовірні гроші за послуги, які того не варті.

Хто має бути ініціатором суспільних змін?
— Коли тоталітарний радянський режим доходив свого логічного кінця, раптом з’явився Михайло Горбачов. Найголовніший тюремник в’язниці раптом відчинив усі двері. Бо іншого виходу й не було.

В Америці з’явився темношкірий президент. Я особливих надій на нього не покладаю, але він працюватиме над вирішенням глобальних проблем. В усякому разі його раса, яка була віками пригнічена, і нині перебуває внизу суспільства. Мільйони людей не працюють. Чим це може скінчитися?

А китайські керівники збагнули: коли на чолі країни стане ліберал, який обмежить вплив держави на економіку, то це скінчиться катастрофою.

І який висновок має зробити українське керівництво?
— Вивільнити економічну, суспільну й гуманітарну ініціативу. От спробуйте зараз стати підприємцем. Чиновницький апарат нічого сам не робить і заважає. Якби українське чиновництво і міліція на якийсь час упали в летаргійний сон, ми стали б цілком нормальним суспільством.

Нагорі мають зрозуміти: якщо вони цього не зламають, то і їм буде погано.

Мільйони збиралися на Майдані не за Ющенка чи Тимошенко, а за власну свободу, за можливість самореалізуватися. Вони її досі не отримали.

Чому лідери Майдану відійшли від його ідеалів і пересварилися?
— Треба було шукати інших героїв.

Більшовицька система проіснувала так довго тому, що з 1917 року видала на-гора десятки тисяч надзвичайно активних і талановитих людей у всіх сферах життя. Їх висунули зі своїх надр самі маси. Герой анекдотів, безграмотний унтер-офіцер Чапаєв бив царських генералів. І такі люди виграли за важкої ситуації 1917–1923-го.

Нам треба було теж пошукати свого Валенсу. Звісно, він не надовго — на якусь п’ятирічку. Але цього досить, щоб змінити курс країни. Майдан із самого початку мав обрати свій справжній уряд. Тоді з цього щось би вийшло. Цей Майдан повинен був поїхати на Донбас — і ситуація там змінилася б.

Перші керівники Руху частіше бували в Канаді і США, ніж у Кіровограді чи Дніпропетровську. Демонстрували свою українськість за океаном. А треба було показувати її тут. Ми створили самостійну Україну, але й надто самостійну в ній еліту, яка опікується тільки своїми інтересами. У цьому наша драма.

Якщо в Україні цього року справді буде п’ять мільйонів безробітних, то я не заздрю президенту й політикам. Тим, що облаштовують розкішні стадіони й готелі в Донецьку і дарують один одному рушниці вартістю десятки тисяч доларів. Армії безробітних зроблять таке зі своїми хазяями, що їм і ці рушниці не допоможуть.

Автор: Олександр ГУНЬКО
На фото: Вадим Скуратівський: ”Якби українське чиновництво і міліція на якийсь час упали в летаргійний сон, ми стали б цілком нормальним суспільством”
Джерело: Газета.ua
Обговорити на форумі