друкувати


З Різдвом вас, панове олігархи!

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-01-08 11:18:42

Засилля олігархів в Україні набуло таких масштабів, що варто говорити про їх засилля і насилля над українською державою. А той вельми "дикий" олігархічний капіталізм, котрий виник за останні роки, за великим рахунком, є моделлю, складеною, в першу чергу, тими ж олігархами з детальок морально застарілого конструктора серії "страшилки дикого образу капіталізму", виробленого марксистсько-ленінською фабрикою ідеології.

Свого часу ми всі (і майбутні олігархи також) сміялися над цим конструктором і його детальками. Однак коли прийшов час творення, то іншого матеріалу під руками, вірніше, в підсвідомості, просто не виявилось.

Від олігархів до олігархопасів. Однак, говорячи про те, чого хочуть олігархи і яка Україна їм потрібна, необхідно спершу визначити, що саме маємо на увазі. Адже та система, той субсоціум, котрий ми ототожнюємо з верхівкою олігархоленду, і який, як нас запевняють практично всі ЗМІ, не просто керує країною, а й творить її, має дещо складнішу структуру.

Якщо цю структуру розглядати спрощено – як суто ієрархічну, на три щабля, – то олігархи займають в ієрархії лише нижній щабель. Ті, кого ми маємо за олігархів, посідають місце такого собі "капустозбирального" комбайна, що абсорбує ресурси із країни і бункерує до подальшого використання; це щось на кшталт кабанчика в сільському господарстві.

Але, відповідно, є й другий щабель ієрархії, це "погоничі" олігархів – олігархопаси, в яких дещо відрізняються цілі, функції та способи діяльності. І, нарешті, є тіньові власники господарства, котрі займають вищий щабель олігархічної ієрархії та мають власні цілі, функції та способи діяльності найскладніші зі всіх олігархічних.

У чому усі три категорії цієї структури одностайні – їм, безперечно, була зручна та Україна, котра була до сьогоднішнього дня. У якій єдиною їхньою стратегією був "гламурний дерибан". Тобто дерибан, що йшов легко, красиво, практично без будь-яких затрат і інтелектуальних зусиль.

В гіршому випадку – просто дерибан. Це, власне, наряду з бажанням вижити і не спровокувати гнів олігархопасів вичерпує перелік того, чого хочуть звичайні рядові олігархи. Про щабель власників олігархічної системи зазвичай можуть і не здогадуватися – так усім учасникам цієї системи зручніше і спокійніше.

Проте в олігархопасів, тобто в тих персонажів, котрі менше мелькають на шпальтах газет та на телебаченні, але котрі в кожному з п’яти головних олігархоутворюючих регіонів мають місце бути, завдання і цілі дещо складніші.

Їм треба забезпечити місце "вигулу" олігархів, а також їх утилізацію при набранні товарної ваги (відомо, що кабанчики по 100-120 кілограм підгадуються під Різдво із відомою всім кулінарною метою, або ж на інше свято, або ж на чорний день чи на якусь іншу оказію).

Ресурсно-фінансова вага товарного олігарха також беззаперечно існує – такі закони жанру.

Олігархопасам необхідно також, періодично, відповідно часу і світовим тенденціям, проводити заміну породи олігархів на нову, більш продуктивну (згадайте, хто був на слуху в першій половині 1990-тих і де вони зараз? А олігархи другої хвилі?) і, безперечно, здійснювати виконання всіх завдань господаря – акціонерів цього "олігархокомплексу" на ймення Україна.

Тому бажання олігархопасів складаються з більшого числа пунктів та більш різноманітні. Окрім згаданого "гламурного дерибану", пересічний олігархопас бажає щоб олігархи швидко набирали товарних кондицій, а в загоні не паскудили і не створювали інших проблем.

Приміром, не переймалися утворенням коаліцій у Верховній Раді без схвалення акціонерів чи відділенням кількох олігархоферм в окреме міжнародне утворення на кшталт Севєродонецького.

Адже втілення в життя замальовок Орвела, викладених в його "Скотному дворі", не входить до планів панів акціонерів. Бажання вижити і не спровокувати гнів господарів олігархоферм завершує цей нехитрий перелік.

Криза змінила еволюційний перебіг олігархогосподарства. Відповідно, у господарів олігархоферм ще дещо складніші цілі завдання. Їм необхідно надати можливість та забезпечити олігархопасам всі ресурси для вигулу "кабанчиків-олігархів" і загалом забезпечити продуктивність та виживання цього господарства в оточуючому середовищі в сенсі усіх процесів.

Тому бажання найвищого олігархічного прошарку ще складніші. Окрім "гламурного дерибану", опікування усім спектром питань нагулу олігархами товарної маси, поведінки олігархів та їх погоничів, власники переймаються питаннями ефективності господарств у цілому, їх безпекою та стосунками з оточуючим середовищем – до міжнародного рівня включно.

Тому планування змін, відповідно трансформаціям оточуючого часу й простору – це їх прерогатива й найскладніше завдання. А успіх цих змін – найбільше бажання, оскільки це єдина запорука виживання верхньої ланки олігархоієрархії – їх всевладний господар.

Усі зміни в межах "олігархогодівної ферми" планувалися та відбувалися донині неквапливо, невеликими кроками – нема куди поспішати, адже "олігархокомплекс" приватизовано і визнано на міжнародному рівні.

Проте нинішня криза змінила еволюційний перебіг ведення цього господарства і поставила радикальні завдання, котрі мають вирішуватися у найближчі місяці. Справа в тому, що криза "олігархогодівної ферми" існувала уже протягом останніх 10 років.

Втім, по-справжньому піклуватися про її подолання жодна із категорій олігархічної системи не бажала, оскільки хотіли вичерпати до кінця той ресурс, котрий був в Україні від початку і який можна було ще черпати за допомогою того, що вони називали злагодою, замиренням із народом.

Народ, відповідно, відігравав у цьому господарстві роль "соціопланктону", яким всі, в першу чергу олігархи, живляться. І, можна сказати, що своїх цілей "олігарх оводи" досягали досить майстерно – до сьогоднішнього дня. Проте глобальна криза змінила не лише їхні плани, а й, що важливіше, і їхні можливості.

Адже без глобальної кризи для подальшого ефективного вирощування олігархів, навіть в умовах внутрішньої української кризи, достатньо було постійно поліпшувати лише деякі параметри, що розбалансувалися.

Якщо конкретно, то на сьогоднішній день необхідно було вводити більш ефективну і менш затратну модель збирання ресурсів, яка потребувала заміни на більш ефективну породу олігархів і більш вивчений персонал погоничів.

В Росії, власне, це відбулося в минулому десятилітті, коли до "олігархогодівної ферми" Росії прийшла команда на чолі якої формально знаходився Володимир Путін, й "анархічних олігархів", що витрачали ресурси вельми і вельми неефективно, замінили на "олігархів в цивільному".

Змінили на більш ефективних й "виконавчих погоничів" та на більш навчених менеджерів (згадайте, що сказав невдовзі після свого першого обрання Путін: "Люди, котрих ми призначили олігархами, мають знати своє місце").

Необхідність революційних змін більш, ніж очевидна. Щось подібне мусило нині відбуватися і в Україні, але світова криза змінила ці плани і ця модель сьогодні не може пройти, принаймні в чистому вигляді. Оскільки на часі уже не просто модель "олігархів в цивільному", а, принаймні, модель погоничів з зачатками сучасного інтелекту.

Але ще критичніше і важливіше – на часі революційна зміна усієї олігархосистеми на систему професійно спроектовану та вибудовану, систему з наявністю стратегічного управління.

Цього не було в Україні всі 17 років її незалежності, що й викликало ту суто телеономічну модель поведінки, котра так ганьбить країну на всіх рівнях внутрішнього і зовнішнього прояву.

На мій погляд, низка ознак вказує, що саме цим наразі займаються штаби усіх п’яти головних українських "олігархорозвідних ферм", і подібне до цього рішення мають прийняти буквально в найближчі тижні на нарадах об’єднаних представництв "олігарховодів".

Успіх змін – найбільше бажання і єдина запорука виживання верхньої ланки олігархоієрархії Необхідність революційних змін більш ніж очевидна – ситуація з ефективністю олігархогосподарства більш ніж плачевна, за останні місяці по суті втрачено те, що назбирано олігархами за останні кілька років якнайменше.

Тобто олігархічне "господарство" в тому вигляді, в якому воно є, стало абсолютно збиткове. Глобальна криза вже забрала в наших "олігархорозвідних ферм" понад сто мільярдів доларів США. І без заміни системи господарювання забере ще в кілька разів більше.

З Різдвом вас, панове олігархи! Сьогодні критично постала необхідність запровадження єдиного для України олігархогосподарства, з усіма складовими, службами та підрозділами, притаманними сучасним ефективним системам, єдино здатним вижити в складному світі.

Критичним є також створення системи, в котрій соціуму і неолігархічним громадянам відводиться дещо інша роль, аніж "соціопланктону", те, що в Європі та Америці називається більш широким соціальним договором, і в котрому є професійні стратегічні інтелектуальні штаби.

Звісно, ці заходи, особливо з огляду на необхідність їх швидкого здійснення, є вельми витратними. Проте подальше відкладення їх реалізації ще витратніше. Розплачуватися за реорганізацію, реструктуризацію і тюнінг олігархічного господарства власникам доведеться наявним ресурсом.

І тут варто згадати про саме ту роль, котру в українському господарстві традиційно відігравали різдвяні кабанчики. Так що цілком можна сказати – з Різдвом вас, панове олігархи!

Автор: Віктор КАСПРУК (на фото) для Української Правди
Обговорити на форумі