Рід Потоцьких з-під пера лейтенанта

Він народжений у Німеччині, яку зовсім не пам’ятає, бо у віці одного місяця був привезений в Україну. Саме тут він виріс, вивчився та безмежно покохав своє рідне місто Івано-Франківськ, яке колись носило не менш славну назву Станіславів. Нині він старший лейтенант льотної частини, військовий психолог, знавець генеалогії давніх дворянських родів Європи, історик та краєзнавець. Можливо зовсім скоро великі тиражі книг Івана Бондарєва, дослідника історії роду Потоцьких та Станіславова, перекладатимуть на польську, адже для історії сусідньої держави молодий прикарпатець спричинився, можливо, більше, аніж для української.

"Моє зацікавлення генеалогією розпочалося у 1992 році, - розповідає пан Бондарєв, - тоді, перебуваючи у Санкт-Петербурзі, я купив книгу про біографії багатьох шляхетних людей. Мене настільки захопило прочитане, що я вирішив сам розпочати вивчення історії роду шляхтичів Потоцьких, представники якого заснували наше місто".

Збір інформації про місто та Станіслава Потоцького Іван розпочав з івано-франківських архівів. Усі джерела були польською, але і з цим завданням чоловік легко справився. За кілька днів дослідник написав першу статтю та опублікував у місцевій газеті. Це була перша біографія Станіслава Потоцького написана українською мовою. Його перший успішний крок вивів на широку дорогу наукових розвідок та історичного пізнання.

Подальша праця була нелегкою. Пан Бондарєв із сумом розповідає, що у старовинних книгах, що зберігаються у міському сховищі, вирвані десятки сторінок, що стосується предмета його зацікавлень. Чоловік поїхав у Львів, де працював відділах стародруків найбільших бібліотек. По крупинці збирав відомості про авторів, які колись писали про Потоцьких та Станиславів. "Потрібно було шукати назви книг, встановлювати рік видання і тільки після цього їх шукати, - мовить Іван. – Це зайняло багато часу, адже спочатку ти наче не знаєш, чого хочеш".

Згодом допитливість вивела прикарпатця до пошуків книг польських авторів про історію Станиславова. Результатом дослідження стало видання книги Грибовича "Історія міста Станіславова в Галичині", яка вважалася втраченою. Допоміг у праці краєзнавець Михайло Головатий, який розповів Івану про те, що в 1930-их роках її було надруковано в газеті "Кур'єр Станіславівський". Іван швидко знайшов старі підшивки, перефотографував, упорядкував та видав, використовуючи для ілюстрацій поштівки з колекції Зіновія Жеребецького. Ця книга стала першою в історико-краєзнавчій серії "Моє місто". Наклад новинки, тисячу примірників розійшовся за неповний рік.

Втраченими для сучасників були би й історії Станиславова вірменина Садока Бароча та поляка Струмінського. Остання "Історія міста Станіслава", видана у 1920-их роках. Її машинописний варіант Іван Бондарєв віднайшов у сховищах івано-франківського краєзнавчого музею. Не оминув дослідник і першу радянську історію столиці Прикарпаття.

Цікавиться івано-франківський краєзнавець і військово-політичною історією Станиславова. Зокрема чоловік почав досліджувати минувшину "Діброви", однієї з найбільших в’язниць Австро-Угорської імперії. Зараз там, на вулиці Чорновола, 118-А знаходиться авіаційна частина, де служить історик. Колись тут сидів Мирослав Січинський, який вбив намісника Галичини, Андрія Потоцького. Про це йдеться у наступній книзі Івана "Фортеця на Волоському тракті".

Під час вивчення історії відкривається чимало цікавих і доволі дивних фактів. Скажімо, на теперішньому Вічевому майдані у центрі Івано-Франківська за польських часів була Плита невідомому солдату. Зараз тут часто проводяться мітинги та міські забави. Отже ми танцюємо на кістках предків.

А робота у молодого лейтенанта кипить. У попередніх історіях Іван знайшов посилання на Францішика Валігурського, який у "Львівській газеті" колись також надрукував історичні нариси про рідне місто пана Бондарєва. Чоловік віднайшов газетні публікації, переклав та вже упорядкував книжку, залишилося тільки написати коментарі.

"Щоправда, - зауважує дослідник, - Францішик Валігурський досить критично ставився до українсько-польської історії. Проте його праця цікава, з багатим фактажем. Перший розділ книги присвячений власне історії міста з початку заснування до середини ХІХ століття, у другому—подано статистичнгий опис Станіславова станом на 1854 рік, у третьому — розповідь про рід Потоцьких".

До книги ретельно підбираються ілюстрації, адже сприйняття новинки читачем залежатиме у певній мірі і від цього. Оскільки на той час фотографія не була поширена, то для більшої стилізації Іван Бондарєв хоче помістити у майбутньому виданні малюнки старого Станіславова зі старовинних польських книг та намальовані під старовину міські пейзажі. Зараз справа тільки за видавцем.

Автор: Галина ПЛУГАТОР для www.KOLOMYYA.org
Обговорити на форумі