Більшівці на Прикарпатті відкривають трипільську спадщину

Рік що минув, приніс багато нових відкриттів в археології не тільки в Україні, але й на Прикарпатті. Експедиція Національного заповідника "Давній Галич" нещодавно закінчила дослідження поселення Більшівців. Воно унікальне тим, що на одному й тому ж самому місці люди жили декілька разів. Уперше — починаючи з кінця верхнього кам’яного віку (палеоліт, 14—12 тис. років тому); далі виглядає так, що в період мезоліту тут спостерігалася перерва; вдруге — в період неоліту (6 тис. років до н.е.) берег Гнилої Липи був заселений першими землеробами, які жили на території Галичини та Волині (так звана культура лінійно-стрічкової кераміки); і втретє — коли сюди прийшли ранні трипільці (4300 р. до н.е.).

Детальніше про здобутки розповідає відомий археолог Тарас Ткачук.

— То що ж Ви, пане Тарасе, там накопали?
— Цьогоріч на розкопках у Більшівцях було знайдено не тільки знаряддя праці періоду палеоліту — скребки, різці, нуклеуси, іншими словами, типова кам’яна індустрія того часу, як вважає найкращий знавець цього періоду професор Олександр Ситник. На території поселення археологи розкопали також цілі неолітичні напівкулясті посудини, прикрашені ритим орнаментом ліній з колами, які нагадують ноти, звідси пішла назва періоду — нотна фаза лінійно-стрічкової культури. Епоха неоліту в місцевому вимірі доволі неординарна. Донедавна вважали, що культури послідовно змінювали одна одну. Але на сьогодні бачимо, що процеси неолітизації Прикарпаття, Верхнього Придністров’я й особливо території довкола теперішнього Галича були набагато цікавішими.

— І в чому ж такому вони проявилися?
— Експедиція професора Ситника знайшла в Єзуполі у верхньому шарі поселення артефакти пізнього неоліту — желізовської фази лінійно-стрічкової культури (5200—5100 рр. до н. е.) — донедавна вважали, що її в нас не було.

— Чи співіснували ці культури?
— Це питання. Я думаю, що вони співіснували, хоч наразі не маємо пам’яток, які би ми віднайшли разом.

— За кам’яним віком приходить енеоліт?
— Так, з приходом на наші землі трипільців розпочинається мідно-кам’яний вік. Принагідно дякую вашій газеті за публікації про поселення ранніх трипільців у Козині, — теж, до речі, новий штрих у доісторії Прикарпаття. Власне цей період характеризується доволі великою кількістю мідних предметів, що використовувалися як прикраси та предмети престижу, як у вище зазначеному випадку, чи, скажімо, в Карбуні (Молдова), де знайшли у великому глечику скарб — 300 з гаком мідних речей: намиста, мідну сокиру, ідолів...

— Я так бачу, що Ви підводите нас до чогось цікавого...
— Попередній своєрідний екскурс по структурі доісторії наших земель та відповідно коригуючих її нових досліджень дає нам загальну картину. А я підводжу вас до початку Трипілля В1 і В2 (4 300 рр. до н. е.), або, як ще кажуть, середнього Трипілля — так званої Заліщицької групи (від райцентру Заліщиків на Тернопіллі). До неї, власне, і має прямий стосунок чергове поселення в Більшівцях. Взагалі, слід окремо відмітити, що ця територія протягом значних часових періодів мала чудові умови для проживання людей: палеоліт, неоліт, середнє Трипілля. І саме з останнього шару маємо дуже гарні знахідки.

— Хто брав участь в археологічній експедиції?
— В певному сенсі вона була міжнародною. А брали участь у ній працівники Національного заповідника «Давній Галич», студенти-археологи з Львівського університету, мої колеги — магістри з Польщі та студенти Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Хоч у різні часи вона була порівняно невеликою і доводилося вишукувати людей на допомогу.

— Вашу експедицію повінь не зачепила?
— Ні, бо територія розкопок була вище рівня розливу води.

— І, про головне: що знайдено цього разу?
— Саме в шарі середнього Трипілля ми знайшли як фрагменти посуду, так і дві цілі посудини: кубок з одним цікавим наліпом та черпак. До цього часу нам часто траплялися фрагменти ручок чаш, кубків, черпаків, а тут — дві такі добре збережені речі! В старих археологічних збірках музеїв я часто натрапляв на наліпи і не знав, до якого часу вони належать, остання знахідка з наліпом змусила зайнятися цією темою глибше. Виявилося, що посуд із наліпами з Більшівців подібний до посуду з Заліщицької групи, яка, напевно, є запозиченням інших традицій — найімовірніше, Любельсько-Волинської культури, тобто сусідів трипільців того часу. Адже чим цікаве наше поселення? Воно розташоване на маргінесі, там ще трошки Вікторів, Сокіл, ще, можливо, пару поселень, і все. Далі — пограниччя, нічийна зона, за якою починаються культури центрально-європейського походження. І маємо в нашому поселенні їх імпорти: це форми посуду, тісто (технологія) виробів, наліпи. Тобто міжкультурний взаємозв’язок відбувався й тоді.

— Що вирізняє вашу експедицію по середньому Трипіллю від інших, тих що були?
— Варто відмітити, що характеристика ґрунту поселення Більшівців дає можливість дуже добре зберігати орнамент. Бо, скажімо, поселення середнього Трипілля В1 і В2 у нас відомі: їх копали і пан Конопля, і пан Василенко, і пан Кочкін, але, на превеликий жаль, на правобережжі Дністра є ґрунтові кваси, які знищують орнамент. А, як відомо, загалом саме за ним визначається належність до тієї чи іншої археологічної культури. і саме в Більшівцях було розкопано декілька ям з гарними керамічними комплексами, що дозволяють нам ідентифікувати їх і добре розгледіти, як виглядала орнаментація у Верхньому Подністров’ї.

— Як Ви розглядаєте свої знахідки?
— Я розглядаю їх передусім як культурну спадщину.

Автор: Роман ІВАСІВ
Джерело: Галичина
Обговорити на форумі