Перша бандерівська сотня

У пам'яті людей старшого покоління ще живі події в нашому селі початку 1940-х. Так, у липні 1941 р. в Нижньому Вербіжі організували вишкіл добровольців, створили сотню з юнаків і чоловіків до 40 років. Колишній січовий стрілець Гнат Семенюк (на фото) очолив хлопців, які вивчали стрільбу із зброї, марширували, співали патріотичних тісень. Усі вони присягнули на вірність Україні. Секретарем сотні був Онофрій Тафійчук. Усе це відбувалося на зарінку над Сопівкою, біля обійстя Пилипа Туліки. Сотня співала "Червону калину", "Коло млина яворина", "Ми йдемо в бій" та інших пісень.

Влітку 1941-го добровольці насипали символічну стрілецьку могилу заввишки 23 метри, яку вінчав залізний хрест з написом "Борцям і мученикам за волю України". Біля могили закопали капсулу з прізвищами всіх членів ОУН. Цього ж року сотник Г.Семенюк очолив похід хлопців на свято Покрови до Коломиї. Тут відбулося віче, на якому слухали наказ Р.Шухевича, виголошений конспірованим керівником підпілля, про потребу брати в руки зброю і гнати ворогів з України. Потім сотник привів хлопців назад на зарінок і оголосив, що треба шукати зброю і вишколюватись самостійно, підпільно, бо німецькі й московські вороги роблять сильний натиск на українських патріотів.

У пам'яті мого 86-річного батька Миколи Лудчака залишилися прізвища тодішніх добровольців: Василь Воронюк, Василь Бордулан, Петро Туліка, Петро і Мойсей Гаєві, Петро і Дмитро Лавруки, Данило і Дмитро Малецькі, Іван Федоришин, Михайло Ласійчук, Петро Гарасим'юк, Яків Шевчук, Василь Ткачук, Кузьма Ніньовський, Василь Лудчак, Микола Ющак та ін. Багато з них загинуло за волю України, вивезені на примусові роботи до Німеччини... Нехай їхні імена вічно живуть і в пам'яті молодих поколінь.

Автор: Іван ЛУДЧАК
Джерело: "Коломийська правда"
Обговорити на форумі