Про бідність народів

Економісти Реймонд Фісман [Raymond Fisman] і Едвард Міґел [Edward Miguel] опублікували провокаційну книгу "Економічні гангстери: Корупція, насильство і бідність народів" [Economic Gangsters: Corruption, Violence, and the Poverty of Nations]. Вони незвичайним чином пояснюють нездатність "бідних" держав вибратися із хронічної убогості. Зазвичай причини хронічної бідності тих чи інших країн пояснюються двома способами.

Перша теорія каже, що такі держави не володіють "стартовим капіталом", необхідним для того, щоб почати нормально розвиватися. Вони беруть кредити, намагаючись цей капітал придбати, проте, в результаті, опиняються в борговій ямі. Тому бідним державам слід допомагати шляхом надання їм економічної допомоги та списання боргів.

Друга теорія припускає, що головною причиною бідності держави є поганий уряд. Корумповані чиновники й політики зацікавлені в особистому, але не суспільному процвітанні. В результаті, міжнародна допомога не досягає своєї мети, оскільки потрапляє в кишені місцевої еліти, а не тих, хто її потребує. Тому, щоб бідна держава вибралася з клопотів, потрібне обов’язкове проведення комплексних реформ і лише після цього – економічна допомога.

Фісман і Міґел запропонували третю теорію. Вони пояснюють бідність держав схильністю їхніх мешканців до традиційного насильства і недотримання законів. Вони зауважили, що рівень насильства в Африці різко зростає в періоди засухи й голоду. Логіка тут проста: коли селянин не в змозі займатися сільським господарством – різко зростає ймовірність того, що він вийде на велику дорогу, щоб пограбувати ближнього. Зростання числа пограбувань позбавляє сенсу роботу інших селян і скорочує розміри інвестицій (наприклад, ніхто не будує новий будинок, побоюючись, що він буде пограбований або спалений). Таким чином, виникає замкнуте коло: голод породжує насильство, а насильство – голод.

Традиційно вважається, що від насильства насамперед страждають багатонаціональні держави – різні етноси таким чином воюють за вплив. Проте показово, що населення Сомалі сповідає одну релігію і належить до однієї етнічної групи, проте, насильство там не припиняється вже декілька десятиліть. На думку Фісмана і Міґела, цей парадокс пояснюється дією засух. Таким чином, за логікою Фісмана і Міґела, в бідних державах існує стародавня традиція насильства і недотримання закону, що, зокрема, виявляється в розповсюдженні корупції.

Саме цим автори книги пояснюють наступний феномен: поліція Нью-Йорка, де розташована штаб-квартира ООН, регулярно штрафує іноземних дипломатів за паркування в недозволеному місці. Проте поліція не має права стягувати ці штрафи, отож паркування – для пересічних мешканців Нью-Йорка її вартість може досягати $500 на місяць – виявляється для порушників безкоштовною. Найчастіше подібні неподобства чинять дипломати, які представляють держави, де корупція стала нормою життя.

Назва оригіналу: О бедности народов
Джерело: Washington Profile
Переклав: Андрій Павлишин
Обговорити на форумі