Що таке український гламур і чим він пахне?

Слово гламур прийшло в Україну декілька років тому і стало показником не професійності чи харизми людини, а всього-на-всього зовнішнього вигляду і стилю життя. В країні, де більшість населення походить родом або з села, або з міських комуналок, гламур став міркою швидкої слави чи швидко зароблених грошей. Варто тільки засвітитись на якихось світських тусовках, які протранслює убогий зомбоящик, – і ти вже гламурний персонаж. Що об’єднує Мерилін Монро, Грету Гарбо, Фреді Меркюрі і, скажімо, Михайла Поплавського, Ірину Білик і Ольгу Сумську? Ні. В жодному разі не належність до якого-небудь з жанрів мистецтва. Одне слово. І слово це – гламур.

В Україну воно прийшло декілька років тому і стало показником не професійності чи харизми людини, а всього-на-всього зовнішнього вигляду і стилю життя. В країні, де більшість населення походить родом або з села, або з міських комуналок, гламур став міркою швидкої слави чи швидко зароблених грошей. Про породу чи коріння мова не іде. Варто тільки засвітитись на якихось світських тусовках, які протранслює убогий зомбоящик, – і ти вже гламурний персонаж.

В Україні, як і в решті країн пострадянського простору, до всього запозиченого з країн так званого "золотого мільярда" беруться з китайською заповзятливістю – китайці так само в часи культурної революції вибивали до ноги горобців, мовляв, ті заважають урожаям. Така собі революційно-комсомольська заповзятливість. За заповітом Хрущова, "догонимо і перегонимо Америку" . І ось уже персонаж, який і читати може не вміти, але одягнутий в Дольче і Габбана, причому не факт, що не турецький, гоголем походжає в екрані телевізора з келихом шампана, просторікує, як він минулого літа був на показі мод в Мілані і сидів за півтора метри від Мадонни. Уявляєте?! Від Мадонни! Ці півтора метри – це вже близькість за всіма параметрами. І не важливо, що Мадонна - велика світова Діва, а наш персонаж двадцять років тому ще підтирався газеткою, бо туалетний папір був у жорстокому дефіциті. А може, укргламур – це повернення до витоків, тобто до предків за Дарвіном?

Гриця Ерде, художниця: Все почалось з журналу "Космополітен" в далекі дев'яності і ним же досі підпирається - в маршрутці, наприклад, можна побачити тьолку з великими нігтями і віями, яка читає "Космо" і думає, що вона гламурна. Але гламурна не вона. Гламурні ті, які нічого не читають, ходять на шопінг чим частіше, тим краще і взагалі мають достатньо грошей на задоволення своєї брендоманії та потреби в розкішному. Круті тачки, казино, бльостки, сіські, гусі і версасі, водка водка водка, фанатично-істеричне нанесення косметики та відвідування фітнес-клубівдиско-клубів, боулінг-клубів, стрип-клубів та інших клубів, дешева музика, центр горада, ресторани в укрфольковому стилі з дикими тваринами в клітках та національними стравами 10 різних країн одразу, новорічний настрій цілий рік в золотих та рожевих тонах і солодкий запах №5. Фактично нічого нового - все здерте з західних журналів та фільмів. Тішить одне - є в цій країні хоч одна вічно задоволена, вічно доглянута та вічно молода категорія громадян.

Марина Арсьонова, світський хронікер газети "Дєло": Український гламур другого ґатунку – це коли на святкуванні дня народження якого-небудь ресторану, журналу чи бренду збираються співачки, що вже давно не співають, актори, які ніде не грають, і телеведучі, що нічого не ведуть. Тобто приходять Лері Вінн, Ольга Сумська і Олексій Дівєєв-Церковний. Сюди ж набігають журналісти глянцевих видань, які працюють за їжу. Зірки їдять бутерброди із сиром і фотографуються у взятих напрокат дизайнерських сукнях. Потім в ЗМІ виходять репортажі, де зазначений "світський бомонд" куштує "розкішні страви" і розповідає про високу моду.

Український гламур першого ґатунку – явище значно більш рідкісне. Буває так, що власник ресторану, журналу чи бренду виявляється розумною людиною і запрошує на свято тільки тих людей, які чогось варті. Журналісти глянцевих видань в такому разі сидять вдома на користь телевізійникам і газетникам. В ЗМІ такі вечірки проходять не як "Світська хроніка" , а як "Культура" . Гарний приклад – аукціони фонду Олени Франчук.

Українського гламуру вищого ґатунку не існує – як не існує в нас Оскару, Каннського фестивалю і Греммі – і це нормально. Головне, щоб гламур першого ґатунку почав нарешті домінувати над своїм менш якісним родичем.

Юлія фон Кацнельбоген, кризовий менеджер: М'яке фрикативне "г" , український фірмовий звучок, над яким так люблять посміятися росіяни, дає нам деякі додаткові виразні можливості. Він гарантовано спрощує будь-яке неукраїнське слово, робить його простонародним і трішки наївним. Гламур по-українськи починається саме з цього звуку.

Взагалі гламур - це ж споживчий рай, стиль життя тих-що-живуть-на-верхніх-поверхах. Система зразків для тих, хто хоче виглядати успішною людиною. Зразками для наслідування в світовій історії служили еліти - ті, у кого були титули і старі гроші. У нас в країні давним-давно немає старих грошей. Наші багатії - це або понурі залишки совка, типу Оксани Білозір, або володарі юного перебудовного капіталу. А вчорашні бідаки рідко відрізняються вишуканим смаком. Тому репортажі з українських верхніх поверхів і пахнуть селом так сильно. А при тому, що народ щільно підсаджений на зомбоящик (українці в середньому проводять чотири години в день біля телевізора!), запах цей дуже швидко розповсюджується. Особисто я думаю, що все дуже скоро зміниться. Тому що нові покоління віддають перевагу Інтернету над телевізором, а в Інтернеті вже дуже явно видно це м'яке "г" .

Автор: Влад ТРЕБУНЯ
Джерело: Галицький кореспондент
Обговорити на форумі