Гравці від бога

Батькові-засновнику соціобіології Едварду ВІЛСОНУ (на фото) вдалося на довгі роки посварити між собою генетиків і психологів. Знаменитий учений серйозно вважав, що навіть найскладніші форми людської поведінки визначаються спадковістю. Такі дрібниці, як виховання і життєвий досвід, ВІЛСОН абсолютно не враховував. З його подачі стара суперечка навколо природи людської натури розгорілася з новою силою, а ідеї дослідника досі сприймаються більшістю його колег неохоче.

Проте нова робота [CESARINI D. et al. Genetic variation in preferences for giving and risk-taking. Quarterly Journal of Economics. Forthcoming.] співробітника Масачусетського технологічного інституту Девіда ЧЕЗАРІНІ здатна остудити голови навіть найбільш послідовних опонентів ВІЛСОНА. Якщо вірити результатам ЧЕЗАРІНІ, така нетривіальна риса людської вдачі, як схильність вплутуватися у фінансові авантюри, може значною мірою визначатися генами.

Ефект близнюків. "Той факт, що гени можуть чинити помітний вплив на поведінку тварин, вже давно ні в кого не викликає сумніву, – розповідає Девід ЧЕЗАРІНІ. – При цьому було не дуже зрозуміло, чи може спадковість так само впливати на складні форми поведінки людини, наприклад, на її підхід до вирішення економічних завдань". Для того, щоб отримати відповідь на це запитання, ЧЕЗАРІНІ та його колеги пропонували своїм піддослідним трошки заробити. Проста економічна гра, в якій брали участь запрошені ученим добровольці, передбачала два способи отримання прибутку, доступні кожному гравцеві. Гравці, які вибрали обережну стратегію поведінки, гарантовано отримували невелику грошову винагороду. Схильні до авантюр учасники експерименту могли скористатися альтернативним шляхом отримання доходу, який не обіцяв неодмінного результату, але був здатний у випадку успіху принести значно більші дивіденди.

Саме азартність, з якою його піддослідні йшли на ризик, цікавила вченого. Втім, головна родзинка роботи ЧЕЗАРІНІ полягала не у правилах запропонованого змагання, а у складі запрошених гравців. Взяти участь у дослідженні могли тільки близнята. Оскільки представники кожної пари гравців були вихідцями з однієї сім’ї, різницею у вихованні й оточенні таких учасників експерименту можна було нехтувати. Формуючи групу добровольців, економіст поклопотався про те, щоб до неї у приблизно рівних кількостях увійшли як однояйцеві, так і різнояйцеві близнята.

Порівнюючи між собою тактику гри різнояйцевих близнят, що перебували в окремих приміщеннях, ЧЕЗАРІНІ не вдалося виявити в їхніх діях особливої схожості. Незважаючи на спорідненість і подібне виховання, такі гравці діяли абсолютно незалежно. А ось у поведінці схожих один на одного як дві краплі води однояйцевих близнят, які володіють ідентичними наборами генів, ЧЕЗАРІНІ виявив певну схожість. Незалежно від того, наскільки ризиковано чи обережно поводилися такі гравці, по діях одного близнюка можна було передбачити стиль гри його напарника. Тобто спільні гени визначали не тільки зовнішність однояйцевих близнят, але й їхні погляди на економічні авантюри.

Чудово розуміючи, що ризиковані вчинки піддослідних під час простої гри зовсім не гарантують такої ж поведінки в житті, ЧЕЗАРІНІ вирішив продовжити свої спостереження у природних умовах. Полігоном для нових досліджень економіста стала Швеція, більшості жителів якої довелося зовсім недавно зіткнутися з пенсійною реформою. У 2000 році перед працездатним населенням Швеції постала вельми непроста проблема. Держава вимагала від своїх громадян визначитися з вибором пенсійного фонду для розміщення всіх подальших відрахувань. Щоб полегшити людям вибір, уряд розсилав по будинках каталоги, в яких містилася інформація про фінансові показники всіх доступних фондів. Для більшої наочності творці каталогу позначили кольором співвідношення прибутковості та ризики для кожного варіанту розміщення засобів. Довіривши свої гроші "зеленому" фонду, майбутній пенсіонер відмовлявся від високої прибутковості на користь надійності вкладів. Охочі ризикнути своєю пенсією мали у своєму розпорядженні фонди, помічені червоним. Позичивши з державної картотеки близнят імена і адреси, що його цікавили, економіст почав збирати з добровольців дані про вибраний ними пенсійний фонд.

Більшість братів і сестер, що брали участь в опитуванні, давно жили порізно і робили свій вибір абсолютно самостійно. Незважаючи на це, у ставленні до ризику в кожної пари однояйцевих близнят можна було знову прослідкувати виразну закономірність. А різнояйцеві близнята і цього разу помітно відрізнялися між собою в оцінці ризику. Спостереження економіста, зроблені під час нескладної гри, залишалися справедливими і в умовах значно серйозніших ставок. "Зрозуміло, гени не здатні повністю визначити ставлення людини до ризику, – міркує ЧЕЗАРІНІ. – Але наші результати показують, що впливом спадковості на економічну поведінку не можна нехтувати".

Азарт у крові. Результати, отримані ЧЕЗАРІНІ, надихнули співробітницю Північно-Західного університету в Еванстоні Камелію КЮНЕН на власне дослідження [KUHNEN C. et al. Genetic determinants of financial risk taking. SSRN Working Paper. Sep. 2008.]. Гра, яку КЮНЕН запропонувала запрошеним добровольцям, не надто відрізнялася від змагання, придуманого ЧЕЗАРІНІ. Щоб зірвати великий куш, волонтерам доводилося серйозно ризикувати. Проте відкараскатися від КЮНЕН простою участю в економічній грі її піддослідним не вдалося. Після закінчення змагання кожнен учасник експерименту пройшов аналіз ДНК.

Як вдалося з’ясувати дослідникові, схильність випробовуваних до ризику можна було легко передбачити на підставі структури всього двох генів, що відповідають за чутливість людського мозку до серотоніну і дофаміну. "У дослідах над тваринами давно показано, що ці дві речовини можуть чинити сильний вплив на поведінку, – розповідає КЮНЕН. – Наприклад, у щурів з порушеним обміном серотоніну може серйозно притуплятися відчуття небезпеки".

Приблизно так себе й поводили учасники експерименту КЮНЕН, в яких вдавалося виявити "авантюрну" форму хоча би одного з генів, що вивчалися. Такі гравці йшли на ризик приблизно на 25% частіше, ніж це дозволяли собі їхні обережні суперники. "Схильність брати на себе підвищений ризик може в певних умовах виявитися корисною, – каже КЮНЕН. – Наприклад, така риса здатна послужити непогану службу бізнесменові". Результати ЧЕЗАРІНІ та КЮНЕН дозволяють подивитися на таке явище, як сімейний бізнес, з абсолютно іншого погляду. Може статися, що разом з підприємствами наступники в буквальному сенсі успадковують і родинний стиль управління.

Автор: Антон Степнов
Назва оригіналу: Игроки от бога
Джерело: SmartMoney
Переклала: Юлія Павлишин
Обговорити на форумі