Найстрашніше під час кризи, коли уряд нічого не робить

Економічна криза в Україні поступово переростає у кризу соціальну. Проте час ще не втрачено. Експерти одностайні в думці, що не допустити це можуть лише адекватні дії держави, — повідомляє інтернет-видання "Новинар".

Зокрема, непроста ситуація в українській економіці починає дедалі більше тиснути на ринок праці. Безробіття поширюється у двох формах — відкритій і прихованій. Причому перевага тієї чи іншої форми безпосередньо залежатиме від дій Уряду. Поки що все скидається на те, що воно переважатиме у прихованій формі. На багатьох підприємствах, які почали відчувати подих світової фінансової кризи ще весною, робітникам ось уже кілька місяців не платять зарплату. У разі повної зупинки виробництва керівникам таких підприємств легше відправити працівників у неоплачувану відпустку, ніж їх звільнити, що тягне за собою значні витрати.

"У таких ситуаціях, як це не цинічно звучить, людям зручніше бути звільненими, — зазначає Людмила ШАНГІНА, директор соціальних програм Центру РАЗУМКОВА. — Тому що за умови звільнення їм мусить бути до копійки виплачена вся заробітна плата, людям виплачуються вихідні гроші, вони можуть офіційно стати на облік й отримувати допомогу до того часу, поки ситуація не налагодиться".

Для того, щоб відкрита форма безробіття переважала над прихованою, за словами експерта з Центру РАЗУМКОВА, необхідний жорсткий контроль держави над додержанням трудового законодавства з боку роботодавців. У розвинутих країнах цю функцію державі активно допомагають здійснювати профспілки. В Україні вони продовжують діяти хіба що на великих підприємствах, де збереглися ще з радянських часів. Але загалом профспілки у нашій країні свою основну функцію — захист прав працівників і збереження робочих місць — майже не виконують.

До зростання рівня безробіття унаслідок економічної кризи Україна виявилася не готовою. Проте час ще не втрачено. Поки кризи на ринку праці ще немає й у разі адекватних дій держави й не буде. Зокрема, щоб максимально зберегти робочі місця на металургійних підприємствах, які зараз змушені суттєво знизити виробництво через зменшення попиту на метал на світових ринках, потрібно стимулювати внутрішній ринок споживання металу.

Цьому може зарадити державне замовлення на будівництво, зокрема доріг, мостів, залізниць, створення соціальної інфраструктури на селі. Багато країн довели, що одна з кращих державних інвестицій в умовах кризи — це впорядкування інфраструктури, оскільки розвиток будівництва стимулює багато інших галузей. "У будівництві одне робоче місце створює п’ять робочих місць у суміжних галузях, — наголошує Людмила ШАНГІНА. — Держава має з’ясувати, у які саме галузі направити ті обмежені кошти для того, щоб вони спрацювали й дали мультиплікаційний ефект".

Криза не може тягнутися вічно. Найбільша з економічних криз капіталістичного світу — Велика депресія 1930-х років — тривала три роки. Після цього, за словами Людмили ШАНГІНОЇ, з усіх наступних криз чи рецесій розвинуті країни навчилися виходити за рік. Головне, щоб держава вживала адекватних заходів. "Економічна криза — це не найстрашніше, що може бути. Найстрашніше нічого не робити. Тоді криза буде поглиблюватися і скільки часу потім знадобиться, щоб з неї вийти, вже невідомо нікому", — зазначила експерт.

Автор: Соломон ЛІБЕРМАН, www.KOLOMYYA.org
Обговорити на форумі