В Коломийському музеї відкрилась виставка ліжникарства

18 листопада в Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й.Кобринського відкрито виставку ліжникарства родини Копчуків з Яворова.

На відкритті виставки виступили начальник культури облдержадміністрації В.Федорак, директор музею Я.Ткачук, мистецтвознавці. Всі бажаючі мали змогу взяти участь в організованому майстер – класі.

Ліжникарство у Яворові сьогодні - досить розвинута галузь народного ремесла. Однак справді творчих майстрів, які поряд з дотриманням технології ткання виконують високохудожні твори, залишилось мало.

Великий внесок у розвиток ліжникарства роблять яворівські майстри - подружжя Ольги Ярославівни (1968 р.н.), яка є спадкоємною ткалею та походить зі славнозвісної родини Шкрібляків, і Василя Івановича Копчука (1962 р.н.). Майстри зберігають давні технологічні особливості виготовлення ліжників, а увесь складний і довготривалий процес підготовки сировини - від миття, чесання, фарбування вовни (натуральними, аніліновими барвниками) до прядіння - здійснюють власноручно. До цієї роботи батьки залучають і двох синів, старший з яких вже добре вміє ткати.

Ткацтвом ліжників подружжя займається 20 років, та тільки в жовтні цього року відбулася їх перша персональна виставка у Національній Спілці майстрів народного мистецтва України в Києві. На другій персональній виставці, яка експонується у залах Коломийського музею, майстри представили понад 30 творів. Тут і традиційні ліжники в "паси", "очкатий", "російський", "кривий", а також нові сучасні композиції, створені п. Ольгою. Вони захоплюють несподіваними сполученнями кольорів, своєрідним трактуванням традиційних ліжникових елементів орнаменту.

Село Яворів, що на Косівщині, - відомий та самобутній центр народного мистецтва Гуцульщини. Упродовж кількох століть тут розвивалися художня різьба по дереву, ткацтво та ліжникарство. До початку XX ст. ці грубі вовняні коци виготовляли для власних потреб майже у всіх селянських родинах. Ліжники ткали на доморобних верстатах з екологічно-чистої сировини (вовни овець), і вони мали як ужиткове, так і декоративне призначення. Оздоблюючи інтер'єр хати, ліжники розвішували на жердках над ліжком, їх також використовували як постільну тканину. Крім того, ліжники широко використовувались у господарстві. Здавна ними накривали вози та сани в дорозі, а, сідлаючи коня, клали під дерев'яне сідло-"тарницю" невеликий ліжник-"присідку". Ліжники відігравали важливу обрядову функцію, зокрема, під час весілля. Вони входили до посагу нареченої, а кількість ліжників визначала майновий стан родини.

Джерело: Івано-Франківська обласна державна адміністрація
Обговорити на форумі