Постав храм монастирський

Чимало людей зійшлося і з’їхалось напрочуд погожого, як для листопада, недільного дня до села Баб’янка Коломийського району. Тут, на горбистій мальовничій місцині, з якої добре видно всю околицю, постав новий храм Свято-Михайлівського монастиря. Власне, на його урочисте відкриття та першу Божу службу в новозведених стінах і зібралася громада. Адже, згідно з переказами, ще з 1280 року саме на цій місцині оселились києво-печерські ченці, заснувавши монастир. З цим монастирем пов’язано ім’я видатного церковно-просвітницького діяча Івана Желіза, який увійшов в історію як Іов Почаївський. Монастир проіснував до 1812 року.

Проте майже через два століття, з Божого благословення, за відновлення чоловічого монастиря на історичному місці в Баб’янці взявся ігумен Діонісій, настоятель Свято-Михайлівського Угорницького скита. На цю нелегку місію 2004 року отця Діонісія благословило священноначаліє. Спочатку було встановлено й освячено на місці монастиря хрест, 2005 року звели Андріївську каплицю й почали закладати фундамент храму. До речі, саме під час земляних робіт вдалося докопатися до залишків якоїсь давньої будівлі з міцними підвальними склепіннями. Хтозна, може, це і є підмурівки колишнього монастиря?

Отож, зусиллями отця Діонісія, жертводавців та помічників за три роки було збудовано невеликий монастирський храм Архистратига Михаїла. І ось, 2 листопада, відбулись урочисті входини до нього. Ігумен Діонісій, ігумен Даниїл з Долини та ігумен Марк із Хмельниччини, які завітали на святкування, а також меценатка Євгенія Марковська-Панфілова перерізали стрічку й першими увійшли до храму. За ними рушила вся громада. Після короткої проповіді отця Діонісія відбулася церемонія єднання святого вогню з Почаївської лаври та Манявського скиту. За цим священним дійством трепетно спостерігав увесь люд, який прийшов на службу Божу. За якийсь час від об’єднаного вогню було запалено всі свічки в церкві, палахкотіли й лампадки, з якими прийшли віруючі, щоби принести священний вогонь у свої оселі.

Входження до храму збіглося ще з одним святом — десятиліттям пастирського служіння магістра богослов’я ігумена Діонісія. З цієї нагоди парафіяни щиро вітали свого настоятеля, бажаючи йому Божого заступництва, здоров’я, терпіння й мудрості в нелегкому пастирському служінні. Крім місцевої громади, ігумена також привітали громади з сіл Пістинь і Шешори, що на Косівщині, які здавна підтримують з отцем теплі стосунки.

Не обійшлося й без вітань від місцевої влади, адже отець Діонісій, в миру Богдан Федоров, є депутатом районної ради. Отож, заступник голови Коломийської районної ради Михайло Туринський привітав отця Діонісія з десятиліттям його пастирського служіння, а також вручив грамоту — за значний особистий внесок у розвиток духовно-культурного та громадсько-суспільного життя Коломийщини, єднання громади, за підписом голови райдержадміністрації Михайла Вінтоняка і голови районної ради Дмитра Неміша.

У свою чергу, ігумен Діонісій дякував усім людям, які по цеглині зводили храм, долучилися до цієї справи й працею, і коштами. Зокрема, особливу подяку було висловлено основній жертводавиці, уродженці Баб’янки Євгенії Марковській-Панфіловій. Їй також ігумен вручив митрополичу грамоту й Орден Різдва Христового.

Три ігумени-ченці правили Божественну літургію, слова якої злітали до небес і життєдайним зерном лягали в душі прихожан. Монастирський храм уперше наповнювався молитвою, ароматом ладану й світлом об’єднаного вогню. В урочистостях також взяли участь особистий секретар блаженнійшого митрополита Мефодія, священик Андріївської церкви в Києві отець Андрій, а також колеги по депутатській роботі із фракції БЮТ у районній раді Ігор Михайлишин, Володимир Змага, Михайло Маруняк. Не обійшлося й без віншувань ігумену Діонісію від наймолодших прихожан, які ще й задарували настоятеля квітами.

Після Божої служби кожен виходив із храму з почуттям душевного очищення, спокою і умиротворення, дехто ніс, пригортаючи до грудей, священний вогонь. Відтепер Свято-Михайлівський скит почав жити повноцінним монастирським життям, примножуючи добрі, праведні вчинки на землі й воздаючи щирі молитви Всевишньому.

Автор: Ольга ГАВРИЛЮК, Оксана КРОХМАЛЮК, "Вільний голос"
Обговорити на форумі