Влада зробила максимально можливе

Іван планує, а Бог керує, кажуть у народі. Минулих відвідин рідних теренів обранець коломийсько-снятинського округу Володимир Мойсик оприлюднив свій намір восени зустрітися з громадськістю у Народному домі покутської столиці. Веремія політичної кризи у Верховній Раді, яка щодня тримала в напрузі українське суспільство, мало не призвела до дочасних виборів. Та як тільки прояснилося і парламент відновив працю через нагальність заходів для подолання фінансово-економічної кризи, народний депутат одразу поквапився на вітцівщину. Предметом уваги цього разу мусила стати ситуація в найбільш постраждалих від повені селах. Одного дня пан Мойсик із помічниками завітав у Запруття, Завалля, Прутівку, Грушів Снятинського району, наступного – дорога пролягла Коломийщиною.

На першому ж будинку при в’їзді у Ганів від Заболотова впадає у вічі лінія по вікно, залишена від великої води. Тут із 84 дворів 27 підтоплених, у сусідньому Залучі таких відповідно 232 та 192 – картина ще невтішніша.

– У нас вічна проблема, – по дорозі до головної водної артерії нашого району розповідає Богдан Бойчук, голова Дебеславцівської сільради, на території якої ці постраждалі населені пункти, – дамба на Пруті та вирівняння її річища. Є три місця, де річка робить коліно на 130 градусів. Немає надійного берегоукріплення, щоразу вода забирає декілька метрів людської землі, а там, дивись, і до хатів черга дійде.

– Ми зробили аналіз усіх своїх звернень до вищого керівництва держави від 1992 року, – уже на березі, який від часу злосно відкушує повеневий Прут, повідомляє парламентареві голова Коломийської РДА Михайло Вінтоняк. – Затратили б своєчасно десь із 30 мільйонів гривень, то такого лиха в нас не було б.

Щоб розвіяти невтішні враження, чільники місцевої влади показали новозбудовану споруду, де розмістилася школа. Пригадали, що пан Мойсик під час своєї каденції побував у Дебеславцях двічі: сільській бібліотеці подарував набір художньої літератури, навчальному закладу – комп’ютер для уроків інформатики, а для церкви спонсорував цемент і шифер.

– Щось дуже важливе, украй необхідне і стратегічне пропонуйте сьогодні, щоб я після аналізу із цим пішов до Президента по допомогу, – каже народний депутат, обіцяючи привезти книжки учнівській бібліотеці.

Після ознайомлення із ситуацією в Нижньому Вербіжі (з 866 обійсть підтоплено 468) та Сопові (відповідно 753 і 76) у бізнес-центрі під час прес-конференції (детальніше про неї – у наступному числі газети) з участю місцевого громадсько-політичного активу В. Мойсик підсумував: "Велика біда навернула на наші землі. Такої повені, такого лиха ще не було. Ті, хто пам’ятає стихію 1969 року, зазначають: наслідки її були набагато легші і м’якші, ніж у липні цього року. У всіх селах двох районів, де я побував, люди не мають жодних претензій до влади, ні місцевої, ні державної. Вони до єдиного стверджують, що влада зробила максимально можливе, аби ліквідувати наслідки біди. Усі, хто мав найменше право для відшкодування збитків, отримав допомогу. Скажу й інше. Не дійшли руки ще, про це напишу Президенту і прем’єр-міністру, до соціальної сфери. Бо дійсно робили найнеобхідніше: треба було привести до ладу домівки людей, а де неможливо, збудувати нові. Але біда не вибирає, чи то хата, чи сільрада, чи амбулаторія, чи бібліотека, які теж зазнали значних пошкоджень. Отже, треба й ці об’єкти відновлювати, що потребує більше коштів, ніж ремонт житла або відшкодування втрат урожаю. Чи є невдоволені? Звичайно ж, на те ми й українці. Отримали більше, ніж мали, а питання, чому з того боку дороги дали ще більше, дехто не лінується ставити. Але це, можливо, невеличка вада часу і моменту. А загалом треба наголосити, що триває чимала добра праця. Те, що обіцяв Президент, ударно виконують: люди, які не мали де мешкати, до Різдва і швидше матимуть оселі. У тій же снятинській Прутівці збудовано нову вулицю. Заходив у ці будинки: там 20-метрова кімната, туалет і душ міського зразка, кухня до 10 квадратних метрів, газ із конвекторним опаленням, навколо хати тротуарна плитка, 25 сотих городу. Як кажуть, тут не було добра, та лихо допомогло… Завдячуємо, але треба йти ще далі. Слід ужити всіх заходів, щоб цього знову не сталося… Є чим займатися. Але й маємо усвідомлювати, що повені не чекали ні громада, ні влада, усіх вона застала зненацька. Кожен, хто як міг, доклав зусиль для ліквідації наслідків. Відзначу наших бізнесменів, які своїми коштами поліпшили становище, підставили плече й представники інших областей, що дуже приємно. Тільки Київщина до 4 млн. грн. надала допомоги. Гуртом біду ми майже здолали, а що залишилось, обов’язково доробимо".

Автор: Василь ДЕМ’ЯНІВ, "Коломийський вісник"
Обговорити на форумі