Кузня робітничих кадрів

"Вільний голос" уже повідомляв про те, що Отинійське професійно-технічне училище №33 перейменовано у державний професійно-технічний навчальний заклад "Отинійський професійний ліцей енергетичних технологій". Ми разом з головним редактором Ольгою Гаврилюк побували тут, побачили, як живеться закладу в новому статусі. Пропонуємо й вам, шановні читачі, познайомитись із кузнею робітничих кадрів Коломийщини.

Можливості. 1954 року ПТУ №33 було створено в Коломиї. Через дев’ять років воно змінило свою прописку на Отинію, де набуло рівня потужного професійно-технічного навчального закладу з висококваліфікованою педагогічною командою і належною матеріальною базою. Тут є 34 навчальні кабінети і лабораторії, вісім виробничих майстерень, спортзал, спортмайданчик, автодром, закритий тир, їдальня, актовий зал. Навчають юнь премудростей робітничого ремесла двоє відмінників освіти України, 14 викладачів вищої категорії, шість старших викладачів, два майстри виробничого навчання першої і другої категорії.

Навчальний заклад дає молоді можливість здобути повну середню освіту і робітничу професію. Тут готують електромонтерів з ремонту й обслуговування електроустаткування, водіїв категорії "С", електрогазозварювальників, кухарів, кондитерів. 17 цьогорічних випускників отримали дипломи кваліфікованих робітників "з відзнакою" разом із підвищеними кваліфікаційними розрядами. 23 продовжили навчання у вузах. Всього за час існування навчального закладу він дав путівку в життя 13 тисячам молодим фахівцям.

17 липня ц.р. наказом Міністерства освіти ПТУ №33 перейменовано в ліцей. Новий статус надає йому ширші можливості.

— Тепер ми можемо мати філії, відділення, навчально-виробничі, соціально-культурні, спортивно-оздоровчі підрозділи, — каже директор Петро Іванків. — Маємо можливість утворювати разом з іншими юридичними особами навчально-виробничі комплекси, входити до асоціацій та інших об’єднань. Уже діє угода з Бурштинським енергетичним коледжем, куди наші випускники можуть іти навчатись одразу на ІІІ курс. 12 наших випускників уже скористались можливістю за рік і десять місяців освоїти рівень технікуму. А з коледжу відкривається шлях до Івано-Франківського університету нафти і газу, з яким теж укладено угоду. Так що було би бажання вчитись — усі можливості для цього є. Також ліцей може здійснювати, починаючи з восьмого класу, допрофесійну підготовку школярів, розвивати здібності та поглиблювати знання з окремих навчальних предметів професійного спрямування. Переваги ліцею також у тому, що навчання може здійснюватись як за денною, так і за вечірньою (змінною) формою, з відривом чи без відриву від виробництва. Є можливість застосовувати ступеневе дистанційне і модульне навчання учнів, при необхідності — за індивідуальними навчальними планами.

Парадокси. Узагалі підготовка фахівців робітничих професій — це серйозне питання не тільки для місцевих навчальних закладів, але й для всієї України. Вже давно на всіх рівнях звучить проблема дефіциту робочих кадрів. Ринок професій перевантажений модними, але незапотребованими юристами, економістами, бухгалтерами. Натомість катастрофічно бракує електриків, будівельників, токарів, слюсарів та інших робітників.

— Парадокс, — резюмує Петро Іванків, — у багатьох господарствах бульдозерист — на вагу золота, їх тепер удень з вогнем не знайдеш. А наш ліцей уже шостий рік поспіль не може набрати дітей на цю таку гостродефіцитну й високооплачувану спеціальність. Ну не модно тепер бути бульдозеристом! Крім цього, не хочуть повернутись лицем до вирішення проблеми нестачі кадрів самі роботодавці. Ми виходили до них із конкретними пропозиціями, але, на жаль, усі хочуть одразу готового спеціаліста. Вкладати кошти у підготовку кваліфікованого працівника ніхто не хоче.

— Проте, ми працюємо над покращенням матеріальної бази ліцею, що дає змогу підвищувати рівень фаховості наших випускників, — приєднується до розмови заступник директора Галина Мандзій. — Цьогоріч придбали нові зварювальні апарати, пекарську піч, холодильники. Діти мають можливість не тільки вчитись ремеслу, а й реалізувати вироблене власними руками. Гарний збут мають кулінарно-борошняні кондитерські вироби, слюсарний інструмент, інструменти для ручного обробітку землі. Учні також можуть надавати різні послуги: електромонтажні роботи, землерийні роботи бульдозером, електрогазозварювання, сільськогосподарські роботи, столярка, транспортні перевезення. За дев’ять місяців цього року бюджет ліцею збагатився від виробничої діяльності на 57 тисяч гривень.

Світ захоплень. Окрема тема — ліцейна художня самодіяльність, спортивні секції, предметні й гуртки технічної творчості. Усе це — царина заступника з навчально-виховної роботи Петра Тацюка. Про свою роботу Петро Іванович може розповідати безкінечно, бо це його найбільша втіха. Його стараннями у ліцеї створено змішаний хор, в якому співають 70 голосів, у тому числі — понад 20 педагогів. Народний фольклорний гурт "Намисто", яким керує донька Петра Івановича — Леся, тісно співпрацює із фольклорним театром "Срібне веретенце" Отинійської музичної школи. Це одночасно є доброю профорієнтаційною роботою: кілька випускників музичної школи цьогоріч стали учнями ліцею. Тут діє університет музичної культури, де учні знайомляться з музикою українських і зарубіжних композиторів-класиків. У багатьох творчих гуртках діти можуть розвивати свої таланти. Створена і постійно поповнюється картинна галерея, в якій зібрано понад сто репродукцій картин відомих художників. Високий виконавський рівень учнів ліцею належно поціновано на чотирьох обласних оглядах художньої самодіяльності: конкурсі поезії, конкурсі на кращого знавця традицій, звичаїв і обрядів, на "Пісенному вернісажі" й фестивалі аматорських колективів. Петро Іванович має мрію: створити для училища "Хресну дорогу", над картинами якої зараз працює.

У ліцеї створено всі умови для успішного навчання учнів і їхньої трансформації у справжнього фахівця. Тут є бібліотека, якій може позаздрити будь-який навчальний заклад, — її фонд налічує 28 тисяч книг. Не випадково бібліотека ліцею посіла друге місце в області серед закладів-колег. Висококласні педагоги, навчальна база — усе це сприяє добрій підготовці майбутніх спеціалістів. Учні ліцею — завжди серед кращих і на предметних олімпіадах. Торік мали перше місце з охорони праці, два третіх — у конкурсі електромонтерів, а Іван Бойчук брав участь у всеукраїнському конкурсі електромонтерів. А майстер виробничого навчання Іван Мандзій нещодавно посів ІІІ місце на Всеукраїнському конкурсі фахової майстерності, засвідчивши свій високий рівень викладання.

Як удома. Після навчання діти поспішають до свого другого дому — гуртожитку, який в області визнано найкращим серед таких закладів. Велике, сучасне приміщення з просторими кімнатами надається їм у користування безкоштовно. Мають можливість пообідати в ліцейній їдальні — страви невибагливі, зате смачні, як вдома. Учні мають стипендію, а хто займається у гуртках чи досягає успіхів у предметних олімпіадах — ще й заохочуються матеріально. Так що нарікати нема причин, хто приходить сюди вчитися і зростати фахово — має для цього всі можливості. Ще й на спорт вистачає часу: в обласних змаганнях ліцеїсти посідають місце не нижче другого-третього, мають вісім призових місць в індивідуальних заліках.

Для роздумів. Отинійський професійний ліцей енергетичних технологій, як висловився директор Петро Іванків, посідає золоту середину серед закладів схожого типу. Тут звикли якісно виконувати свою роботу, незважаючи на проблеми, яких теж вистачає. Головне — це боротьба за учнів. Якщо колись тут навчались 700 дітей, то тепер — 410. Даються взнаки і демографічні чинники, і доїзд до селища, який не всім по кишені. Дехто воліє навчатись тільки у місті, а реклама ліцею не завжди дає очікуваний результат. Треба піднімати престиж робочої професії — без цього ринок праці, який уже відчуває брак робочих рук, може просто захлинутися.

Автор: Валентина БЛИЗНЮК "Вільний голос"
Обговорити на форумі