З квитком до Москви поїзд відходить зовсім з іншої платформи!

Усі ми останній час є глядачами театру абсурду та гротеску, котрий відбувається в українській владі та політиці. На телеекранах одній і ті ж обличчя, щоб не сказати по-іншому. Одній і ті ж думки та одні і ті ж дії. Нам уже не просто не цікаві оті політичні шоу на різних телеканалах, від них просто нудить. Точніше від тих хто там на тому шоу.

Ми надумали час від часу спробувати почути, а що думають про те, що відбувається в Краю, не політики. Першім хто охоче відгукнувся був Володимир ЦИБУЛЬКО. Про нього багато писати не треба, нагадаємо дещо. Володимир Цибулько це поет, перекладач. Народився на Черкащині в селі Хмільна. Студіював філологію у Київському та Латвійському університетах. З виголошенням скандальної промови на спілчанському пленумі (1992) та ставши Президентом Асоціації «Нова література», стає цілковито виразником нової мистецької доктрини, що пориває із зужитою естетикою. Його публікації (книжки поезій "Ключ" (1988), "Хвіст ящірки" (1991), "Піраміда" 1992, "Ангели і тексти" 1996, "Ангел супраціву" (1997, білорус.), "Ангел в піраміді" (2002, укр. і анґл. мовами), "Майн кайф" 2000, "Вибране, вирване, вигране, випране..." (2003), "Книга застережень" (2003), Пісенник (2005), поезія та есеїстика у пресі), а також мистецькі акції (В. Цибулько - один з організаторів і режисерів Всеукраїнського фестивалю "Червона Рута", фестивалю "Вивих" (1990, 1992, Львів), фестивалю "Вітер зі Сходу" (1992, 1993, Донецьк), та ін. З 1994 р. проходить авторська щорічна груднева акція, з 2005 р. – фестиваль "Кобзар forever") спричиняються до утворення такого літературного середовища, що, зі слів самого Володимира Цибулька, неминуче цуратиметься старих спілчанських структур. Пісні на його тексти є загальновживані у середовищі української молоді.

Отож на думку В.ЦИБУЛЬКА, Тимошенко технологічно точно розрахувала час старту власної виборчої кампанії, але помилилася платформою. "З квитком до Москви поїзд відходить зовсім з іншої платформи. А сісти в охайненький поїзд до Західної Європи, в надії зіскочити в Москві, то такого транзиту немає. Отже недільне звернення Прем’єра було б просто сприйняте як наслідок поспішності, якби не понеділкове зібрання у стінах парламенту – це зібрання підтвердило, вчора була не помилка, вчора була розпочата фатальна гра на вибуття з вищої політичної ліги. Варто лише було спостерегти самозадоволене обличчя Бориса Тарасюка поряд з не менш самозадоволеним обличчям Петра Симоненка щоб зрозуміти – ми стаємо свідками великого падіння. І найпершою ознакою цього падіння є розмін принципами. Для Тарасюка з його євроатлантиськими кон’юнктурними вібраціями мандат виявився не менш важливим ніж для відомого торгівця червоними принципами Симоненка. Все ж компартійне минуле обох виявилось більш об’єднавчим для обох довкола пані Тимошенко ніж перспектива України.".

За словами ЦИБУЛЬКА, будь-яка Криза, саме так – з великої букви є ще й великим очищенням. Але пані Тимошенко наприклад кризу власної внутрішньої сутності пробує видати за кризу цілої нації. Тінь тієї кризи роздула пані Тимошенко ще й зі страху перед власними лицарями плаща й депутатського мандата саме у відчутті невідворотності виборів. І розрахунок її базується на потребі певного помилування перед формуванням списку – адже партнери-спонсори БЮТ не просто не повернули затрачені на Тимошенко кошти але й вимушені напередодні президентської кампанії поступитися місцем партнерам-агітаторам. І тут виникає не лише етичний момент – коли олігархам хоча б у стані безбідно продовжити своє існування поза політикою, то агітаційні негри Тимошенко навряд чи задовольняться тихою пенсією. А особливо тяжко буде всіляким Яворівським без можливості похизуватися в телеекрані за партійний рахунок. Тому очищення від старих політичних меблів це шанс для молодих. Шанс стати молодими політичними меблями. Бо в оточенні такої пані навряд чи кому вдасться зіграти власну гру за власним сценарієм.

Як каже Володимир, коли з меблями все зрозуміло – то незрозуміло з контингентом. Ну тобто з тим контингентом, який також варто міняти коли пересуваєш меблі. Останній осінній ривок у бік БЮТ зграйки диванних партій – ще одне нагадування народної версії відомої арії про те що клімакс наближається а Германа все йок. І де той Герман, бо де та Герман і так всім відомо. Вона все ще та де й була до того як...

"Примирення перед загрозою, що насувається" раптом стало фішкою для виборчого старту пані Тимошенко. Дехто вже пригадує Черчілля з його об’єднавчим маневром напередодні німецької агресії. Якщо Тимошенко пробує напялити на себе образ Черчілля у спідниці то їй треба було б перед цим маневром очиститися від образу агента кремля. А то було б дивно бачити Черчілля, котрого сам Гітлер по братськи поплескує по плечу, мов "гут, зер гут майне лібе Вінстон". Але ж Юля після германофона Путіна своє "гут, зер гут майне лібе Юля" таки отримала. Отже – одним порухом руки... одним порухом руки точка опори перетворюється в точку провалу." – каже ЦИБУЛЬКО.

Автор: Павло КАТРИН-МИХАЙЛЕНКО
Обговорити на форумі