А меншеньку топив у річці

Продовженням розмови із працівниками служби у справах дітей Коломийської районної державної адміністрації Іваном Бегметюком та Василем Жупником стала тема насильства дітей у сім’ї.

У полі зору служби — двадцять сім неблагополучних сімей, у яких проживають 69 дітей. Інспектори навідують їх, проводять з батьками профілактичні бесіди і, кого треба, з допомогою правоохоронних органів притягають до відповідальності. Одні нарозумлюються після усного попередження, до інших доводиться застосовувати штрафні санкції, адмінарешт, а проти декого порушують справу про позбавлення батьківських прав.

Як живеться дітям у таких сім’ях — можна лише здогадуватись. Адже правда на поверхню випливає здебільшого тоді, коли вже несила терпіти знущання і наругу. Не так просто дитині пожалітися на найрідніших людей, бо очікування — що буде після цього, вочевидь, ще страшніше. І, напевне, доля таких дітей залежить від небайдужості сусідів, уважності вчителів і однокласників.

В одному з сіл дівчинка-школярка після смерті матері живе під опікою старшого брата. Та той, замість дбати про дівчинку, лупцював її. Аж поки синці хтось не угледів. Кривднику це так не минулося: його притягнули до відповідальності за статтею 173(2) Адмінкодексу. Поки що. Ще в іншому селі дитину кривдив батько. Про його жорстокість свідчить і суворіше покарання — порушено кримінальну справу за статтею 125 Кримінального Кодексу, справу передано до суду.

А цей випадок, про який розповіли інспектори служби у справах дітей, неможливо спокійно сприймати ні розумом, ні серцем. Живе собі неблагополучна сім’я, де чоловік і жінка не перебувають у законному шлюбі, але вже мають троє діток. Тим дітлахам живеться так, як і маленьким героям Стефаникової новели, коли батько з відчаю утопив меншеньку, а старша випросилася та й пішла у село наймитувати. Але батька у Стефаника, попри всю жорстокість його вчинку, все ж шкода, бо, відчувається, він любив своїх дівчаток. Чого не скажеш про героя нашої оповідки: він теж топив у річці своє менше дівчатко, перед цим добряче заправившись хмільним. Та й іншим дітям у сім’ї під п’яну руку не раз діставалося.

На кривдника і сімейного дебошира відповідні служби склали аж п’ять адмінпротоколів, карали штрафами, адмінарештом — це діяло не надовго. Не пошкодував нелюд і четверту дитинку, що народилася в цій сім’ї усього кілька тижнів тому, теж побив. Тепер його притягнуто до кримінальної відповідальності, справу передано до суду.

До болю шкода таких дітей. Напевне б їм набагато легше жилося, якби матері не терпіли чоловікам-тиранам. На жаль, жінкам не завжди стає сили духу, аби протистояти насильству і проти себе, і проти дітей. Вони намагаються зберегти сім’ю, хоча як такої її й не було.

Утім, трапляється, що і жінки бувають не менш жорстокими до своїх дітей. Хлопчик, якому заледве місяць від народження, став сиротою при живій матері. Молода жінка залишила його на сусідів, а сама бозна-куди повіялась. А сусідам за оковитою байдуже до маляти. Воно уже й плакати не мало сили, коли його забирали у лікарню інспектори служби у справах дітей. Крихітку згодом влаштували в Надвірнянський будинок дитини. Його неньку шукають, аби позбавити материнських прав. Тоді у хлопчика буде шанс потрапити в іншу сім’ю, де його по-справжньому любитимуть. Кажуть, що дитинка дуже гарненька. Природа не обділила його вродою, хай же Бог пошле йому і кращу долю!

Якщо вам відомі випадки насильства над дітьми, телефонуйте у службу у справах дітей: 2-05-09.

Джерело: Вікторія КОХАН, "Вільний голос"
Обговорити на форумі