У золотої рибки терпець не вічний

Народ сторіччями ждав на українську владу. Те, що коїться в нашій державі, народ сприймає не тільки з розчаруванням, але й з обуренням та гнівом. Сьогоднішню так звану політичну кризу деякі медики розцінюють, як хворобу голови наших політиків та чиновників. Боляче, що від цього діагнозу страждає народ.

Ще недавно демократичні сили обіймались, цілувались, тиснули один одному руки. Зараз — непримиренні вороги. Причина, звичайно, не в національній ідеї чи боротьбі за добробут народу. Причина, напевно, у вирішенні особистих інтересів. Невже політикам, крім як розборками, більше нічим зайнятись? У країні — маса питань, на вирішення яких з нетерпінням чекає народ: безробіття, корупція, все зростаюча інфляція та багато іншого... Давно пора нашим політикам задуматися, що за їхніми плечима — народ, який їх обрав. Який, зрештою, платить їм не завжди заслужену заробітню плату. Згідно з Конституцією, народ є основним джерелом влади і його вимоги, потреби влада зобов’язана виконувати.

Звичайно, не буде ні добра, ні згоди, якщо різні гілки влади не будуть працювати в унісон. Всі це прекрасно розуміють, але чомусь цього не роблять! Ще трохи, і країна перетвориться у закрите акціонерне товариство з повною безвідповідальністю...

Коли слухаю деяких народних депутатів, мені завжди пригадується казка про золоту рибку, яку дід спіймав і відпустив. А рибка пообіцяла виконувати бабині бажання. Це — бажання наших політиків. А закінчилось усе тим, що баба залишилась у старенькій хатині біля розбитого корита. Чи пам’ятають фінал цієї казки наші обранці?

Автор: Ярослав ЖУПНИК, "Вільний голос"
Обговорити на форумі