Коршівська альма-праматір

Яких тільки гарних і ніжних слів не підшукали з нагоди ювілею рідної школи її педагоги, випускники, учні. Бо й нагода була відповідна: Коршівська загальноосвітня школа відзначала свій мудрий, зрілий, але, разом з тим, такий квітучий ювілей — 150 років!

Не зважаючи на проливний дощ, до школи зранку почали сходитись і з’їжджатись гості. На порозі рум’яним короваєм і пахучим медом усіх зустрічав сам директор Василь Іваничук з учителями, музики не шкодували нот для вітальних мелодій. Святковий гамір переповненого фойє сповнював душу відчуттям присутності на перехресті поколінь — діти, батьки, дідусі-бабусі, прадідусі-прабабусі зібрались разом до школи, до якої усі прикипіли серцями назавжди.

У коридорах — фотографії, з яких промовляють милі кожному спогади. Теперішні школярі приготували чудові виставки власних виробів, дехто не втримувався і купував собі на пам’ять витвір талановитих дитячих рук. Директор запрошує гостей, серед яких — голови Коломийської РДА і райради Михайло Вінтоняк і Дмитро Неміш, заступник начальника управління освіти і науки ОДА Наталія Філь, начальник відділу освіти РДА Іван Терлецький, голова товариства "Просвіта" Василь Глаголюк, головний редактор "ВГ" Ольга Гаврилюк, святі отці, — до комп’ютерного центру школи. Цей клас уже сміливо можна називати "центром", — після оновлення ювілейними презентами. Власне, якраз для своєрідної презентації подарунків директор школи всіх і запросив. Щедро обдарували школу-іменинницю районна влада та райво. Лише ремонтних робіт до ювілею було виконано на суму 100 тис. грн. А ще школі презентували набір меблів для класу, футбольні м’ячі, туристичні палатки, кольоровий принтер. Родзинкою став розкішний плазмовий телевізор із навчальними дисками — презент давнього мецената і шанованого уродженця села Михайла Триноги. Пан Михайло прагнув особисто бути на святі, але важливі справи державного мужа не пустили додому. Та це не завадило йому зробити рідній школі такий потрібний дарунок. Його вручила сестра — Марія Іванівна та племінник.

Тим часом в актовому залі все менше залишалось вільних місць. Люди зустрічались, усміхались, обіймались, не могли наговоритись. Останні приготування, перевірка фонограм, учителі зацитькують малих артистів — і над затихлим залом лине лірична мелодія.

— Схиляю свою сиву голову перед тобою, школо, і перед вами, вчителі, — урочисто починає свято найстарший випускник 1937 року Іван Мусійчук. Вітальну пісню виконує хор педагогів з участю самого директора. Ювілей благословляють отці Миколай Гелетюк, випускники Коршівської школи протоієреї Михайло Марусяк і Михайло Коржинський. До слова запрошують гостю з області Наталію Філь. Вона не шкодує гарних слів і побажань, вручає грамоти управління освіти і науки ОДА кращим педагогам школи, а ювілярці — магнітолу, телевізор, музичний центр.

На сцену піднімаються освітянський і районні керівники.

— Це єдина в районі школа, яка святкує такий поважний ювілей, — наголошує у вітальному слові начальник райво Іван Терлецький, підкріплюючи свої слова щодо державної турботи про освіту конкретними цифрами.

— Ця школа дала путівку в життя людям, які мають вплив не тільки на район, на всю Україну, але й на світ, — каже голова районної ради Дмитро Неміш, згадуючи з нагоди шкільного ювілею її славних випускників і, зокрема, радника Президента Росії Михайла Триногу.

— Зайшов нині до вашої школи з не меншим трепетом, як до рідної, — зізнався голова РДА Михайло Вінтоняк. — Адже школярем не раз бував тут на різних спортивних змаганнях. Як би було добре, якби ніхто ніколи не забував, звідки він родом і яка школа вивела його в люди.

Очільники району також нагородили почесними грамотами кращих педагогів школи. Просвітянський лідер Василь Глаголюк ушанував грамотами і книжковими збірками найактивніших шкільних просвітян, подарував школі диски з етнічною музикою та історичними фільмами.

Щиро привітав школу й односельців сільський голова Михайло Пижук. Він подякував директору й усьому педколективові за співпрацю, за турботу про село, а про свій подарунок школі скромно промовчав.

Директору Василеві Іваничуку не вистачало слів для подяки усім, хто не забуває рідну школу. Він зробив короткий екскурс в її багату історію, повідомив, що випускники розлетілись по всіх-усюдах, навіть обіймають високі державні посади в Нью-Йорку, Канаді, Італії, звідки надійшли вітальні телеграми. Василь Йосафатович ще раз зі сцени привітався з кожним випускником у залі, назвав династії педагогів, згадав добрим словом усіх своїх директорів-попередників.

Зі словами щирого трепету звертались до колишніх однокласників і педагогів сивочолі випускники і вчителі. Михайло Симотюк, колишній завуч повоєнної школи, приїхав аж з Ізюма Харківської області. Прийшов у тій вишиванці, яку взяв колись з собою в далеку дорогу на спомин про Коршів.

— Тут я став справжнім учителем, я завжди згадую цю школу як кузню педагогічних кадрів, — зізнався тепер заслужений учитель України.

Мали слово колишній учитель початкових класів Григорій Панчук, учителька Ірина Галік, випускник 1948 року Георгій Досин, автор книги про історію школи, та інші. Поет Іван Війтенко зізнавався в любові до рідної школи в поезіях, дякував меценату Михайлові Тринозі, який допомагає йому з виданням книг. Спогадів і слів щирого схиляння перед альма-матір’ю (яку тут, зважаючи на поважний вік, іменували альма-праматір’ю) вистачало. Це був справжній родинний вечір, де старість зустрічалася з юністю, а всі разом повертались у дитинство. Чудовим доповненням свята стали концертні номери, підготовлені теперішніми школярами. Щаслива й задивлена у майбутнє школа тихо посміхалась, залишаючись ще на багато-багато століть оберегом вічної весни...

Автор: Валентина БЛИЗНЮК, "Вільний голос"
Обговорити на форумі