Прогул чи звичайна відсутність?

Що говорить про прогули та відсутність на роботі за сімейними обставинами закон?

Пункт 4 статті 40 Кодексу законів про працю визначає як прогул — відсутність на роботі, в тому числі більше трьох годин протягом робочого дня, без поважних причин.

Наявність поважних причин може бути визнана у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча б вона і не була підтверджена лікарняним листком, відмови працівника від переміщення, якщо робота протипоказана працівникові за станом здоров’я. Поважними можуть бути визнані і причини сімейно-побутового характеру, якщо вихід працівника на роботу за наявності таких причин міг би заподіяти працівникові або іншим особам шкоду, що значно перевищує ту шкоду, що заподіяна власникові невиходом на роботу.

Прогулом без поважних причин пункт 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначає, зокрема, відсутність на роботі (в тому числі більше трьох годин протягом робочого дня) у зв’язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов’язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу.

Оцінка причин порушення трудової дисципліни (в тому числі вчинення прогулу) як поважних може здійснюватися як безпосередньо власником або уповноваженим ним органом, так і органом, до якого здійснюється оскарження накладення дисциплінарного стягнення (комісією з трудових спорів, судом), або органом, який розглядатиме спір про звільнення за прогул (судом).

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, так само як і поняття "відсутність на роботі за сімейними обставинами", законодавство про працю не містить.

Джерело: "Вільний голос"
Обговорити на форумі