Единбург 2008: рік гуцулів

Як Ви думаєте, яка тематика про Україну, була найбільш поширеною у британських ЗМІ у першій половині серпня 2008 року. Наші корумповані політики, соціально-економічні негаразди, природні катаклізми… Ні, ні і ще раз ні… Українською темою № 1 на туманному Альбіоні був виступ на Единбургському міжнародному театральному фестивалі "Фріндж" Коломийського обласного українського драматичного театру ім. І. Озаркевича.

Сам фестиваль є визначною подією у мистецькому світі. Організатори з британською прискіпливістю та педантичністю відбирають театральні колективи та вистави, які будуть мати честь презентувати своє мистецтво на цьому найбільшому у світі театральному форумі. Так, що запрошення на "Фріндж" уже є чималим успіхом. Суха статистика поверхнево дає уяву про дійство, яке відбувається кожного року у серпні в столиці Шотландії – 400 тисячному Единбурзі. На театральному фестивалі цього року були присутні театральні колективи з 46 країн. Щоденно відбувалося 2088 дійств. Всього учасники фестивалю показали 31320 спектаклів, мюзиклів, концертів, виставок та інших шоу. У розпорядженні учасників було 247 театральних, концертних та інших мистецьких залів. На "Фріндж" своє мистецтво демонстрували 18792 акторів. Заходи театрального форуму відвідало 1697293 глядачів. В цей період Единбург перетворюється у місто з майже мільйонним населенням. Театральні шанувальники, критики, журналісти з усього світу їдуть в Единбург – театральну столицю світу, з надією відчути ритм сучасного театрального життя, побачити нові тенденції розвитку театру, просто насолодитись мистецтвом кращих режисерів та акторів світу. Крім цього, до Единбурга з’їжджаються сотні аматорських театральних колективів, які демонструють своє мистецтво у місцевих барах, кафе, а то і просто неба. Таким чином, столиця Шотландії у цей час вся співає, танцює, плаче, сміється, умирає і народжується… Його величність Театр тут повновладний господар і незаперечний авторитет. До речі, роль театральної Мекки має для Единбурга і фінансове значення… Господарі повідомили, що цьогорічний фестиваль приніс місту 75 мільйонів фунтів стерлінгів доходу. Це так, на всякий випадок, для тих, хто уміє тільки рахувати гроші і вважає театр пустою забавою…

Тепер, щодо перебування на "Фріндж" наших земляків. Коломийський театр був єдиним представником з України (!). Скажу тільки, що Росію представляло кілька колективів, в тому числі всесвітньо знаменитий Маріїнський театр опери та балету (м. Санкт-Петербург), Грузію – Державний балет Грузії; Естонію – Естонський філармонічний камерний хор… Крім цього, в рамках музичної частини фестивалю свої сольні концерти давали Д. Хворостовський (Росія), співаки міланської опери "Ла-Скала", дерегент В. Георгієв, Лондонський симфонічний оркестр і багато інших відомих та знаменитих режисерів, акторів, музикантів, письменників, поетів, хореографів, художників. Не загубився у цьому елітному театральному світі і Коломийський театр, який презентував в Единбурзі виставу за п’єсою Г. Хоткевича "Гуцульський рік" у постановці художнього керівника театру, заслуженого артиста України Д.І. Чиборака. Коломиянам була надана престижна сцена Універсального театру мистецтв. У цьому театрі, крім наших земляків, виступали колективи з Тайваню, Венесуели, Іспанії, Австрії, Франції, Великобританії, Мексики. Всього "Гуцульський рік" показали в Единбурзі 10 разів.

Необхідно зазначити, що шлях коломиян до Единбурга був нелегким. Та і там життя не було безпроблемним. Судіть самі… Гроші! Одному богу і Д. Чибораку тільки відомо звідки назбирали необхідну суму для поїздки у Великобританію. Наприклад, дорога коштувала більше 60 тисяч грн. А оплата в’їздних віз… А проживання протягом двох тижнів у недешевій Шотландії… А перевезення театрального реквізиту, сценічних костюмів, декорацій… Державної підтримки театр не дочекався… Так, що заслуги Д. Чиборака важко переоцінити (злі язики стверджують, що він взяв банківський кредит під заставу власної квартири, але то пусте… Брешуть напевне…). Принизлива процедура отримання в’їздних віз у британському посольстві – це окрема тема для розмови. Два дні артисти доказували співробітникам посольства, що їдуть у Шотландію не вулиці підмітати, а презентувати українське мистецтво… Відсутність коштів не дало змоги театру привезти на фестиваль робітників сцени. Таким чином, самі актори змушені були виставляти реквізит, декорації, а після спектаклю їх забирати. Це велика проблема… На підготовку сцени організатори виділили по 15 хвилин – до і після спектаклю (сцену чекають інші колективи). Порушення цього правила караються солідними штрафними санкціями. А тепер уявіть собі, що актори, замість того, щоб спокійно одіти театральні костюми, нанести сценічний грим, на кінець увійти в образ, змушені були думати в першу чергу, як виставити всі декорації вчасно, а потім їх вчасно забрати з сцени… Тут ніякий Станіславський, і навіть на пару з Немировичем-Данченком рецепта успішної гри не придумають… У перші дні перебування коломиян в Единбурзі, з батьківщини прийшла сумна звістка – смерть батька акторки О. Курко. Уявіть, яку мужність, відданість професії, професіоналізм мала продемонструвати ця жінка – виходячи кожен вечір на сцену, де необхідно жартувати, сміятися, співати, танцювати… Інша акторка театру стала жертвою автопригоди, винуватцем якої був місцевий таксист, в результаті чого, отримала травму і була прооперована у лікарні м. Единбурга… Однак, продовжувала мужньо виходити на сцену і грати… Можливо всі негаразди лише згортували колектив… У всякому разі, за словами самого Д. Чиборака, сказаних ним коломийському телебаченню у день повернення, він радий, що у нього є такий колектив і всі 15 членів української делегації проявили себе з найкращого боку.

Тепер безпосередньо про виступ наших акторів. Кидається в очі дві обставини… Перша – це цілковите мовчання українських ЗМІ про поїздку театру на Единбургський міжнародний театральний фестиваль і власне про її результати. І друге – шалена і захоплена реакція британських (і не тільки!) ЗМІ на цю подію… За моїми підрахунками, інформація про виступ українського театру, рецензії на нього розміщено на 226 інтернет-сайтах. І подивіться, які видання високо оцінили українських митців! Британські газети "Геральд", "Дейлі телеграф", шотландська центральна газета "Скотсмен", інформаційна служба "Бі-бі-сі" і багато інших… Це вам не жовта бульварщина… Це високоавторитетні медійні агенції… Уявляєте, яких грошенят би відвалили окремі українські поп-зірки, щоб попасти на перші сторінки таких видань? А реакція на виступ українського театру на інтернет-форумах… Казка!

"Гуцульський рік" Г. Хоткевича складна п’єса. Філософія, естетика цього твору вражаюча… На мою думку, Д. Чибораку вдалося точно передати намагання автора утвердити думку про гуцулів як величну, горду і самобутню етнічно ідентифіковану народність. При цьому, виставу він наповнив власним баченням цієї самобутності, густо заповнивши її музичним та пісенним матеріалом, цікавою хореографією, красивими костюмами, грайливими кольорами, таємничістю і незбагненністю гуцульського характеру, простотою і в той же час складністю його побуту. Людина дитина природи – і це найкраще проявилося у шанобливому і поважному ставленні до неї гуцулів. Зима, весна, літо, осінь… Природній круг замкнувся, а разом з ним замкнувся і круговорот людського буття… Просто стали на рік старші… У природі все ще повториться, а ми стали на рік старші… Ми не господарі природи і боже упаси – не її повелителі… Ми її діти: нерозумні, пустотливі, деколи недобрі. Одна із головних героїнь п’єси – сварлива і зла Параска помирає, чим вирішуються всі проблеми оточуючих… Символічно і справедливо - зло природа відкидає, воно не може бути її змістом. Можливо тому тепер так багато страждань і нещасть, природних катаклізмів, що забули ми істину наших предків – ми діти природи… Не господарі і упаси бог – не властиліни, а всього лиш діти: нерозумні і деколи недобрі.

Важливо, що цю ідею вистави британці зрозуміли. Британський театральний критик Мері Бреннан у газеті "Геральд" пише: "Весь зміст "Гуцульського року", який показав український театр, безперечно у кольорі, орнаменті кожного костюма, в наборі кусків характеру героїв, в їх жестах, і рухах. Для нас це дійство - візуально яскраво поетичне… В "Гуцульському році" магічну дію надають вишиті багатства одягу, який носили мешканці села, кожний аспект їхнього повсякденного життя… І не треба думати, що там є щось дрібним і незаслуговуючим уваги. Свята, похорони, весілля – все, що відбувається у році пов’язує громаду разом". Вторить театральному критику і простий глядач. Зокрема, на інтернет-форумі Единбургського міжнародного театрального фестивалю, якийсь рецензент Майкл з Уельсу ділиться враженнями: "Це було дійсно красиве шоу. Я не все розумів (вистава на українській мові), але і без цього зміст дійства досить чіткий. І навіть якщо Ви не все розумієте, то тонкощі вистави, костюми, освітлення, музика, танці будуть захоплювати і поглинати вас. Де Ви ще зможете побачити такий чудовий театр за 12 євро?" (Вартість квитків на виставу у буденні дні тижня була 12 євро, а у вихідні дні – 14 євро). Цікавою є реакція на виставу "Гуцульський рік" відомого англійського театрального критика Марка Брауна, яку він виклав у газеті "Дейлі телеграф" у статті "Единбургський фестиваль 2008: "Гуцульський рік" прекрасна вистава втрачена у результаті відсутності перекладу". Так от, Марк Браун здивований, що "… Дмитро Чиборак, директор Коломийського обласного українського драматичного театру, вирішив показати виставу на його рідній мові." І далі, критик віддає належне блискучій грі акторів, сценографії, енергетиці дійства, костюмам, танцям, музиці і з жалем констатує: "Гуцульський рік" геніальна вистава, яка багато втратила у зв’язку з проблемою її перекладу. Отак! Цікаво, як би звучав марш шотландських стрільців, коли б його виконували не на волинці, а скажімо на струнних, або духових інструментах… Жах – скажете. Правильно! Втратиться колорит і те неповторне звучання, яке надає йому старовинний шотландський інструмент. Шановний Марк Браун мав би розуміти, що переклад "Гуцульського року" на англійську мову неможливий. Втратиться та неповторна звукова палітра вистави. Я, звертався до перекладачів з англійської з пропозицією перевести деякі репліки п’єси. Всі вони в один голос стверджують, що переведена версія це вже буде не "Гуцульський рік", а щось інакше – смішне і незрозуміле.

Взагалі, здається, що і без перекладу, або як казали британці "адоптації вистави для англомовного глядача", "Гуцульський рік" мав би всі шанси стати, якщо не переможцем "Фріндж", то у всякому разі номінантом на його премії. Для цього потрібно було театру залишитися до кінця фестивалю. На цьому наполягали і його організатори. Зокрема, вистава "Гуцульський рік" анонсувалась ними до 25 серпня. Однак, пресловута проблема коштів, яких невистачило на всі чотири тижні перебування у Шотландії і театр вимушений був повернутися на Україну достроково - 14 серпня. А це, на мій погляд і є основною причиною того, що вистава "Гуцульський рік" залишилась без премій і лаврів переможця фестивалю. На це вказує вся преса, яку зібрали коломияни у Великобританії. Про достроковий від’їзд Коломийського театру з жалем повідомила і служба новин "Бі-бі-сі", а газета "Скотсмен" прямо заявила, що фестиваль покидає найбільш яскравий і перспективний колектив. Браво!

Коли аналізуєш такі події, то не покидає думка, що не тільки Україні потрібна Європа, але й Європі потрібна Україна. Потрібне наше живе мистецтво, наша культура, наша енергетика, наш світогляд. Це ще у нас повністю не втрачено, не дивлячись на всі старання і намагання наших можновладців. Ми живемо у складний і непростий час. Смію стверджувати, наша епоха характеризується загибеллю традиційної культури, а саме її змістовної складової. Світові процеси глобалізації знищують культуру народжену Ренесансом і центром якої була жива людина, її страждання, мрії, бажання у тому числі її національну складову як стержень розмаїття культур народів світу. На перехрестку трьох доріг: естетики постмодернізму, філософії суспільства споживання і дискурсу гламура народжується нова культурна субстанція – якій не цікава людина, а має значення тільки її фінансова спроможність, у якій немає місця болю, стражданням, смерті, катаклізмам, негараздам… Де немає зими, весни, літа і осені… Немає круговороту людської долі… Де є абсолютизація гріха і освячення зла… От чи буде світ кращий від цього? От запитання так запитання…

Автор: Ігор ЮЗЮК
Обговорити на форумі