Голодомор 1932—33-их. Україна пам’ятає, світ визнає

У 1932—1933 роках українська нація переживала неймовірну катастрофу, а сама Україна являла собою суцільний морг просто неба. Цей геноцид, масове нищення українського народу голодомором комуністична тоталітарна держава СРСР здійснювала з метою проведення суцільної форсованої колективізації, аби змусити селянина працювати на державу в колгоспах. Пограбування села здійснювалося шляхом "розкуркулювання" трудівників-хліборобів, репресій, виселення та заслання сімей до Сибіру, конфіскаційних хлібозаготівель, надмірних податків, подвірних обшуків селянських осель, грабунку продуктів харчування.

Через позбавлення харчування жертвами цього геноциду були переважно українські селяни. Мерців, висохлих до скелету чи розпухлих від порушення обміну речовин, скидали у величезні окопи й колодязі. Спеціально призначені місцевою владою трупарі збирали загиблих і звозили на цвинтарі, в яри чи пустирища. Знесилені голодом люди ховали рідних на городах, у садках. Закінчившись утвердженням комуністичного режиму, колективізація й Голодомор залишили по собі мільйони могил українських селян.

28 листопада 2006 року на подання Президента України Віктора Ющенка Верховна Рада України нарешті прийняла Закон України №376-У "Про Голодомор 1932—1933 років в Україні". У ст.1 наголошується: "Голодомор 1932—1933 років є геноцидом українського народу".

— Голодомор 1932—1933 рр. — це наша спільна пам’ять, спільний біль, бо немає в Україні жодного роду, жодної сім’ї, яку б не зачепила ця трагедія. Мільйони наших родичів, односельців, земляків, замучених голодом, — це не просто жертви несправедливості режиму, це — винищені носії наших родинних традицій, духовних і моральних законів, традиційних цінностей, — зазначив Віктор Ющенко.

Проте, донедавна навіть згадка про безіменні могили була небезпечна. Люди жили й доживали віку наодинці з пам’яттю. Через замовчування тоталітарною владою найбільшої народної трагедії ХХ століття, люди не мали змоги відкрито відзначати в Україні пам’ятними знаками місця поховань замордованих Голодомором рідних. З прийняттям Закону України "Про Голодомор 1932—1933 років в Україні" публічне заперечення Голодомору визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності українського народу, є протиправним. Держава повинна забезпечити умови для проведення досліджень та здійснення заходів з увіковічнення пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 рр. в Україні на основі відповідної загальнодержавної програми.

Джерело: Василь ДУТЧАК, начальник Коломийського міськрайонного управління юстиції, "Вільний голос"
Обговорити на форумі