Над берегами вічного плину

У серпні 2008 р. виповнюється п’ятнадцять років із часу заснування коломийського літературного товариства "Плин". Це перша організація такого типу в новій демократичній добі не тільки в Коломиї, але й у всій Україні, що свого часу відзначила спілка письменників, підтримуючи перші кроки товариства.

Очолив "Плин" поет і журналіст Василь Рябий, ініціатор заснування товариства. Душею "Плину", натхненником став незабутній лауреат Шевченківської премії поет Тарас Мельничук. Долучилися до діяльності "плиністів" наші відомі письменники Василь Герасим’юк та Мирослав Лазарук.

Літературне товариство зареєструвало свій часопис "Плин", його вийшло тільки чотири числа, оскільки були проблеми з коштами. Спілка письменників звернулася до голови облдержадміністрації М. Вишиванюка з тим, щоб посприяв фінансово. Він пішов назустріч. Розпорядженням було зобов’язано міського голову І. Довганюка виділити кошти. Однак це розпорядження не виконано. "Плиністи" вдалися до самвидавчого варіанту, п’яте число побачило світ у кількості десяти примірників.

Треба сказати, що якби надали вчасну фінансову підтримку, то цей часопис тепер був би вже не коломийським, а всеукраїнським. Перший номер, який проспонсорував тодішній голова райпрофради АПК Федір Хільчук, ознайомив читачів із концепцією літературного товариства: "Над берегами вічної ріки, що плине з минулого в майбутнє, є вічнозелене теперішнє... Чим тонша матерія мислі, тим чистіша ріка, в яку дано вступити лише єдиний раз... Вона в нас. Ми в ній. Плин..."

Гортаєш чотири газети (два наступні числа допоміг видати Й. Матковський), око зупиняється на рубриках "Часопростір душі", "Грань за гранню", "Поетичний вітраж", "Невідомі автори", "Рідкісні фото", "Літробітня", "Невидані рукописи", "Коломийські постаті", "Бенефіс у кав’ярні пана Йвана", "Забуті твори". Таким чином опубліковано уривок із твору "Дон Жуан із Коломиї" Леопольда фон Захер-Мазоха, спогад про Василя Стуса, сатиричний твір Шолом-Алейхема "То брехня", поему Івана Малковича "Зоопсихічне" та інші цікаві матеріали.

Багатьом шанувальникам красного слова припав до душі цей літературний часопис, назву якого графічно оригінально передав визнаний маляр Мирослав Ясінський. Однак бездушний чорний ринок зробив свою чорну справу, "Плин" уже став далеким міфом, адже сьогодні випускати газету складно, а з місцевих багачів ніхто не має бажання підтримувати літературні та мистецькі можливості.

Через "Плин" перейшли літератори М. Васильчук, М. Савчук, А. Малащук, В. Герман, Я. Руданець, Б. Сенюк, Б. Кравчук, А. Ремша, І. Ярошенко, А. Кох, В. Лящовський, світлої пам’яті І. Крижанівський, В. Волощук, Д. Ужитчак, Д. Усин та відомий поет із Хмельницька І. Іов.

Сьогодні у вузькому колі товариства – Дмитро Гриньків, Іван Стефурак, Василь Михайлищук, Тетяна Іванович-Поштаренко, Уляна Болехівська, Юлія Ткачук, Людмила Червінко, Володимир Гук, Іван Війтенко, Михайло Слободян, Василь Ніньовський.

Прихильниками "Плину" є чимало майстрів слова. До ширшого кола товариства належать члени НСПУ чернівчани Володимир Вознюк, Катерина Міщенко, Борис Бунчук, сумчанин Олександр Вертіль, наша землячка з Чернігова Ганна Арсенич-Баран, Василь Старун із Луганщини, Роман Вархол із Львівщини, кияни Михайло Василенко, Василь Герасим’юк, Василь Клічак, Василь Кухта з Ужгорода.

Як і раніше, "Плин" опікується літстудією ім. Тараса Мельничука, відкриттям нових імен юних поетів, прозаїків і журналістів, сприяє в публікаціях на сторінках місцевої преси. "Плиністи" вірять, що колись прийдуть до влади такі люди, які заснують у Коломиї журнал, сонце свободи слова засяє для всіх.

Автор: Ярослав Ясінський, член літературного товариства "Плин" та Асоціації українських письменників, лауреат літературної премії ім. Т.Мельничука, "Коломийський вісник"
Обговорити на форумі