Про пам’ятник Франкові

Доброго дня, дорога редакціє! Хто про що, а я знов "за рибу гроші". У "Віснику" №76-78 від 27 червня була розміщена пропозиція коломийського громадського активіста пана Герули про місце розташування пам’ятника Іванові Франкові. Дискусія триває досі.

Хочу підтримати попередню думку й додати свої аргументи на користь цього місця. Територія біля станції технічної творчості наразі виглядає занедбаною. Там виник стихійний ринок. Поруч ще бетонні каркаси реклами кіно. Саме пора наводити порядок. Місце цінне тим, що, по-перше, це західні ворота нашого міста. Сюди заїжджають мешканці навколишніх сіл і гості з Івано-Франківська, Львова, Косова, Надвірної; по-друге, це місце поблизу історичного центру міста, ратуші, пам’ятки минулих століть – дерев’яного храму Спаса, неподалік могила січових стрільців; тут завжди людно – очікують на транспорт, що від’їжджає з міста, а отже, матимуть час якщо не відвідати, то бодай звернути увагу на монумент і замислитись; більшість студентів приїздять через автостанцію і також не минатимуть це місце.

Якщо спроектувати гарний сквер, посадити дерева і кущі, розбити клумби, поставити лавочки – кожному, хто матиме хвильку вільного часу, захочеться тут посидіти, в тому числі тим, хто зупиниться в готелі "Прикарпаття". Тим паче що трикутник землі між заправкою і вулицею Грушевського уже обсаджений декоративними кущами і слугує місцем для прогулянок. Лише зараз там стихійно натоптані стежки, а можна зробити асфальтові доріжки. Естетично оформлений скверик із Каменярем привчить до чистоти кожного.

Не знаю, наскільки ефективно використовують зараз приміщення станції юного техніка. Якби відремонтувати його й перетворити на будинок для молоді (гуртки), вона б збиралася в історичному місці, навчалася добру й патріотизму.

Вул. Грушевського – чудовий прямий проспект, який єднає в’їзд до міста з центром. Мабуть, саме ним прямував Великий Каменяр після ув’язнення пішки до рідних Нагуєвичів.

Зрештою, сюди найближче й найвигідніше приводити туристів: від меморіальної дошки на ратуші по прямій усього 500-600 м – і ви в майбутньому сквері Івана Франка, ще два кроки – могила січових стрільців, дерев’яна церква, давній цвинтар із могилами знаменитих коломиян. Скверик пропоную назвати ім’ям поета, чим увіковічнимо пам’ять про нього.

Насамкінець зауважу: жителі міста над Прутом добре знають, що нашій владі й бізнесменам дуже хочеться звести новобудови в кожній "шпаринці" центру, бо це обіцяє великі гроші, гарні прибутки. Та пам’ятаймо: не хлібом єдиним живе людина. Духовність, мораль, історична спадщина – невід’ємні складові життя. Пригадаймо слова українського Мойсея Андрія Шептицького: "Основа будь-якої економіки є мораль. А мораль – це вміння бачити різницю між добром і злом". Зуміймо побачити різницю, де ми сьогодні робимо добро, а де зло. А ще на думку спадають слова когось із великих: "Яких би палаців собі ти не збудував, а спогад по тобі залишиться той, якого ти вартий". Залишмо по собі добрий спогад, такий, як залишив наш "вічний революціонер".

Автор: Ольга Вітенко, "Коломийський вісник"
Обговорити на форумі