Не кажи школі "прощай"

У серпні столітній ювілей відзначатиме Гвіздецька школа. Саме із цієї школи я ступила у широкий світ. У цій школі для мене три роки звучала дзвінкоголоса мелодія дзвоника. Тут я зустріла добрих, щирих друзів, з якими разом мужніли, а мудрі наставники любили, оберігали нас, розкривали перед нами великий світ, безмежжя рідної землі. Не можу не згадати імена наших незабутніх учителів: М.Василик – директор школи, О.Шляховенко – класний керівник, Н.Селезньова – вчитель української мови і літератури, В.Бржозовська – вчитель російської мови і літератури, Й.Яворський – німецький мовник, В.Плахута – історик, Є.Фельдман – фізик, В.Крюкова – вчитель фізкультури… Ними ми пишаємось, бо ці просвітителі з кожним днем оновлювали, зміцнювали наші знання, прищеплювали вміння бути зібраними, самостійними. Із чистими помислами, теплом і любов’ю вони ставилися до кожного учня, чим і залишили про себе світлий спомин. Доземний вам уклін!

Століттю Гвіздецької школи присвячую

Нащадку мій
Учора мить, що вмилася сльозами
Вчорашніх вихованців й вчителів,
Відгомоніла дзвінкими голосами,
Лиш залишилось хвилювання матерів.

Та школі не кажи: "Прощай!" Не смій!
Нехай з уст "До побачення" спливе,
А ти здалека повернутися зумій –
Сюди ж, де гамір школярів зове.

І не забути першого вчителя ім’я,
Світила ласки, доброти, терпінь,
Що запалили творчістю серця,
Надійних, у розквіті сил, поколінь.

Голосом пам’яті торкнися букваря,
І радість дитинства спалахне у душі,
Як мрії нашого поета Кобзаря,
Словами втілені в зворушливі вірші.

Накази вчительські виконуй без вагань,
І заповітний шлях таки пройди,
Набувши в школі відповідних знань,
У праці до висот країну підніми.

Автор: Стефанія ГОРАЛЬ із Підгайчик, колишня випускниця школи, "Вільний голос"
Обговорити на форумі

 друкувати