Лірична музика душі

"Травневе зело" – так називається нова збірка віршів коломиянина Василя Михайлищука. Її презентація відбулася в приміщенні коломийської організації політв’язнів і репресованих.

Організував зустріч з автором колишній дисидент, почесний громадянин Коломиї, член НСПУ та НСЖУ, редактор книжки Дмитро Гриньків. Слово мали письменники Василь Рябий, Ярослав Ясінський, члени літературного товариства Людмила Червінко, Іван Війтенко, член спілки літераторів "Суцвіття" Ілько Фаса, члени НСЖУ Богдан Тимінський, Богдан Мельничук та інші. Вони привітали автора збірки з новим творчим сходженням, побажали і далі шукати своє слово, вдосконалювати майстерність.

Про що пише В.Михайлищук? Про все, що його хвилює. Він має дві палітри – ліричну і гумористичну, як було в класиків української літератури Степана Руданського, Степана Олійника чи корифея українського гумору Павла Глазового. Але у "Травневому зелі" є тільки декілька творів, позначених сатирою і гумором.

Травневий настрій створюють вірші про рідний край, природу, любов, ставлення до історії та до сьогодення. Автор не може обійти недоліки, критикує явища в суспільстві: "Життя свого замолюєм гріхи і знову звично грішимо щоднини". Він все ж вірить у кращий день: "Надіями тішуся крадькома, плекаю їх теплом любові і почуттями усіма шукаю радість в ріднім схові".

У новій збірці вміщено декілька пісенних текстів, що вирізняє В.Михайлищука з-поміж місцевих літераторів. Колишній помічник машиніста дизель-поїзда, будівельник, тепер працівник однієї з фірм має музику в душі, якою відчиняє двері в поетичний світ. Він пише:

Отак живу, і слава Богу,
Життя не мед, та взагалі
Свою вимощую дорогу
І слід лишаю на землі.

Отже, добре враження залишається після прочитання збірки "Травневе зело", яку цього року разом із двома попередніми відзначено міською премією імені Тараса Мельничука. Це, як зауважили промовці, аванс на майбутні творчі здобутки.

Джерело: Василь НІНЬОВСЬКИЙ, "Коломийський вісник"
Обговорити на форумі