Україна починається з кожного

Минає 55 років відтоді, як у Норильську вибухнуло велике повстання третього, "гордого", табору, численністю 3 тис. 800 в’язнів, які виборювали свої права упродовж двох місяців.

Як згадує Розалія Галицька, членкиня товариства політв’язнів і репресованих, на повсталих каторжан йшло військо, танки, пожежники намагалися розігнати жінок потужним струменем води... Під час затяжного табірного опору 360 бранців поранили, 84 убили. Призупинили роботу на будівництві, в кам’яному, глиняному кар’єрах, на вапняному, цементному, цегельному, шлаковатному заводах. Після повстання деякі вимоги в’язнів виконали, навіть дозволили на поселенні створити сім’ї.

Відтоді не одна весна відцвіла. Минуло півстоліття... З кожним днем все меншає героїв визвольної боротьби. Тепер у Коломийщині із семи десятків залишилося 28 стареньких страдників, які брали участь у повстанні. Нещодавно понад дві сотні його учасників, колишніх політв’язнів (тих, хто ще трохи чується в силі) прибули до Львова на всеукраїнський збір, під час якого згадали побратимів, пом’янули полеглих, отримали пам’ятні нагрудні знаки. Серед делегатів були і коломияни Іван Івасюк, Розалія Галицька, Ольга Григорчук, також Марія Ригайло з Королівки, Петро Грабовецький з Печеніжина, Ольга Войтанович з Отинії.

А вже недільної днини хор патріотичної пісні товариства політв’язнів і репресованих під орудою Романа Хімея виїхав у Корнич ушанувати місцевих жителів-учасників норильського повстання Василя і Ганну Ясінських, Михайла Уграка, Параску Угорську. Так і хочеться написати, що в простому сільському Народному домі не було де яблуку впасти... Але, на превеликий жаль, прийшло небагато, хоча усі добре усвідомлюють істину: як пошануєш людей (тим паче тих, хто не шкодував нічого заради України), так поважатимуть і тебе. Чому таке збайдужіння? Невже про таких писав О.Пушкін (переклад Д.Павличка) ще далекого XIX ст.:

Пасіться, скорені народи,
Глухі до покликів святих.
Навіщо стадам дар свободи?
Лиш різати і стригти – їх.
Навіки в них одні клейноди –
Ярмо з дзвіночками й батіг.

Є над чим задуматися сучасникам. Але думками повертаємося в корницький Народний дім. Поважні ведучі Слава Лесюк і Леся Книжко декламували проникливі вірші, остання представила документально-художнє видання "Незламні духом" автора цих рядків про повстанців Коломийщини, зокрема про корницьких Василя та Ганну Ясінських, Григорія Фіцака, який, до речі, і досі співає в хорі братчиків УПА.

Піснями "Ми в таборах і тюрмах", "Гей, готуйтесь, партизани", "Виряджала мати сина" зворушили глядачів до сліз, закликали не зневірятися, не опускати рук, бути оптимістами, адже Україна починається з кожного з нас. Делегат львівського збору Юрій Рудько вручив Василю Ясінському пам’ятний нагрудний знак "Норильському повстанню – 55".

На святі були місцеві мешканки Палагна Пустовар і Параска Граб, які свято бережуть пам’ять про полеглих повстанців, зокрема про Василя Гулика (Дубка), референта СБ України, станичного Корнича. Саме про нього хористи вперше виконали нову пісню "У весняну ніч холодну" в музичній обробці керівника хору, касету із записом якої привезли в подарунок. Солісти – подружжя Ганна і Микола Перцовичі. Слушно зауважу, що пані Ганна не тільки співає, але й неодноразово підтримувала культурно-видавничі проекти.

На завершення оптимістично звучала в’язанка патріотичних пісень, щире "Многая літ". Учитель Василь Григорчук від імені громади дякував за змістовне й актуальне дійство. Зробили декілька світлин на згадку. Хто не прийшов того дня до Народного дому, мабуть, жалкує.

Автор: Мирослава ГРУШЕВСЬКА, "Коломийський вісник"
Обговорити на форумі