Наснагу вдихнули ліси

Недарма кажуть, що людина виглядає на стільки років, на скільки вона себе відчуває в душі. Тому важко повірити, що в цього енергійного, активного, з військовою поставою, зі світлим розумом, з молодечим блиском в очах чоловіка — поважна дата. 12 липня, в день святих апостолів Петра і Павла, своє сімдесятиліття зустрів Петро Дем’янюк.

Все своє життя Петро Пантелеймонович віддав лісові. З ним пов’язані перші спогади, починаючи з часів, коли дитиною в Молодятині ходив до лісу з батьком-лісником, відтак працював там, а потім відбувся як особистість, примножуючи його багатства на посадах помічника лісничого Яблунівського лісництва, лісничого Березівського лісництва, старшого інженера апарату лісокомбінату, начальника відділу охорони й захисту лісу Коломийського держлісгоспу.

Петро Дем’янюк був одним із провідних працівників карпатських лісів. Він розробив і впровадив у життя теорію “Нова прогресивна технологія розробки лісосік, рубок, догляду за лісом в гірських лісових масивах Карпат та промислове використання маломірної низькосортної деревини”. Ця наукова праця у 1985 р. експонувалася на виставці в Москві й була відзначена медаллю. Про передовий досвід роботи Березівського лісництва, яке очолював пан Петро, в 1976 році зняли документальний фільм “Дороги в Карпатах”. У 1972-му з його ініціативи в урочищі Дуброва збудували нову контору Березівського лісництва, заклали сад і дендропарк. Упродовж 1976—80 рр. Петро Дем’янюк був членом Республіканської ради Українського товариства охорони природи, а в 1976-му його нагородили орденом “Знак пошани” — за заслуги в справі охорони природи і раціонального використання природних ресурсів. Оці прадавні карпатські ліси, відчуваючи до себе любов і опіку Петра Дем’янюка, щедро віддавали йому взамін наснагу та здоров’я.

Петро Пантелеймонович любить ділитися спогадами про своє важке воєнне дитинство й повоєнну юність, які ще й припали на часи, коли в лісах діяли українські повстанські загони. Саме вони лягли в основу кількох книжок, які вийшли з-під пера Петра Дем’янюка, це, зокрема, “Барткова криниця” і ґрунтовна праця про історію Молодятина “Бунькова Гора”, яка вже днями дійде до читачів. Петро Пантелеймонович — автор численних публікацій у періодиці, історичних матеріалів про Січове стрілецтво, діяльність ОУН-УПА, він також член редакційно-видавничого комітету “Енциклопедії Коломийщини”, краєзнавець, активний громадський діяч і просто хороша, щира людина.

Пан Петро зі своєю дружиною, вірною подругою Ганною Іванівною, з якою крокують поруч по життю вже 47 років, виростили синів Михайла та Ярослава. Хлопці здобули вищу освіту й розлетілися в світи: один — у Києві, другий — у Мукачевому. Пишається дідусь і трьома онуками.

Петро Пантелеймонович — чоловік невтомний: то творчо працює над новою книжкою, то збирає матеріали до енциклопедії, то поспішає на чергові громадські слухання, він не забуває відвідати святкові академії, концерти, приурочені українським історичним датам, у нього вдома, на робочому столі, є літературні новинки, які він ретельно опрацьовує, і, звичайно, — місцева періодика, до якої Петро Пантелеймонович часто дописує. А яке чудове в Дем’янюків подвір’я, де все доглянуте, все буяє, квітне й плодоносить завдяки працьовитим, дбайливим рукам свого господаря!

До щирих віншувань, які цими днями линуть на адресу Петра Пантелеймоновича, долучаємося й ми, вільноголосівці. З роси Вам і з води, шановний ювіляре!

Автор: Оксана КРОХМАЛЮК, "Вільний голос"
Обговорити на форумі