Контрасти Старої Гути, або Село і Ющенко

Стара Гута – одне з найбільш віддалених і найколоритніших сіл Івано-Франківщини. Вишукані гірські краєвиди межують тут з кричущою безгосподарністю. Розкішні котеджі – з скромними гуцульськими хатами.

Що можна почути біля сільського магазину?
Стара Гута – останній населений пункт на шляху в Горгани – скалисту і найбільш лісну частину Українських Карпат. Саме тут уривається дорога. Далі – ліс, кам’яні розсипи, шпилі гірських вершин.

…Йти сільськими вулицями суцільне задоволення. Чудова карпатська природа, дивовижно свіже повітря, заспокійливий шум гірської річки.

Ідилію порушують місцеві контрасти – розмиті гірською річкою береги, не відремонтовані дороги, неприбрані купи сміття.

Будинки в селі – різка протилежність. Старенькі скромні хати сусідять з розкішними особняками і котеджами з евробрусу. І "палаци" і "халупи" - чистенькі і доглянуті. Більшість подвір’їв біля житла засаджені квітами. Майже на кожному подвір’ї – капличка. Горяни ставлять такі – хто за власне здоров’я, хто – за здоров’я своїх рідних.

Біля сільського магазину знайомлюся з місцевими жителями. Від них дізнаюсь останні новини. Стару Гуту найближчим часом відвідає Віктор Ющенко. Оскільки охорона президентської резиденції "Синьогора" значно посилена.

Іншу новину селяни переказують значно жвавіше. Мова – про сільського голову Старої Гути, якого три місяців тому посадили за земельні махінації. В Івано-Франківську в "арештанта" буцімто знайшлися високі заступники. Тому скоріше за все його відпустять на волю. Як відпускали раніше – вже кілька разів.

Ні грибів, ні ягід
Глухим селом Стара Гута перестала бути наприкінці вісімдесятих. В цей період тут побудували для себе базу відпочинку російські нафтовики з "Нєфтєюганскгазу". Велетенська турбаза "Гута" забезпечила роботою добру половину села. Однак п’ять років тому – з моменту коли нафтовий магнат Ходорковський опинився за гратами, турбаза перестала функціонувати. Весь цей час вона стоїть закритою.

Сьогодні значна частина гутян обслуговують майновий комплекс санаторія "Синьогора" а також дачі і котеджі високопоставлених чиновників і олігархів. Працюють гутяни, як правило, сторожами, покоївками, барменами, кухарями, водіями, підсобними робітниками. Сторожі, наприклад, щомісяця заробляють від тисячі до двох тисяч гривень. Кажуть, що найкраща заробітки в "вартівників", що дбають за дачами МВС і російських олігархів.

Чи задоволені селяни сусідством з президентською резиденцією? На це запитання в Старій Гуті мені найчастіше відповідали так: "Коли тут не було цієї дачі, ми жили набагато спокійніше".

Президентська дача для гутян – уособлення відразу кількох бід і багатьох нездійснених надій і сподівань. В їх числі – надія, що завдяки сусідству з президентом життя в селі кардинально зміниться. Сьогодні, кажуть гутяни, таких оптимістів в селі вже не залишилося.

- Раніше головними годувальниками тут були ліс і земля, – розповів тутешній житель Микола Дідух. – У повсякденному раціоні селян завжди було багато грибів. Гриби у нас сушили, маринували, солили, робили з них ікру. Сьогодні гриби довкола Старої Гути так просто не назбирати. З появою президентської дачі ми втратили найбагатший малинник і тисячі гектарів грибного лісу. Територію цю зарахували до резиденції і огородили парканом.

Земельне питання всіх зіпсувало

Найбільший клопіт – брак вільної землі в самому селі. Земельні ділянки в Старій Гуті почали активно розпродаватися одразу після зведення президентської дачі. "Поближче до гаранта" тоді потягнулися чиновники з його найближчого оточення, міністри, депутати Верховної Ради, різного калібру олігархи. В межах і поблизу села як гриби після дощу за високими парканами повиростали дорогі котеджі.

Сьогодні земля в Старій Гуті фактично на вагу золота. За сотку дають від трьох до п’яти тисяч доларів. Найбільш привабливі ділянки вже давно розпродані. Через земельний дефіцит в гутян виникло багато тупикових проблем – де облаштувати новий цвинтар, куди викидати сміття, де випасати худобу. Сміття в Старій Гуті сьогодні можна побачити усюди – на сільській вулиці, на берегах Бистриці, під лісом. Корів гутяни нерідко ходять випасати за 10 кілометрів від села.

– Через землю людей в селі пересварили, поділили на заможних і бідних, – говорить Микола Дідух. – Відбувалося це по-різному. Дуже часто через земельні махінації. Приходять, наприклад, до місцевого господаря заїжджі бізнесмени (найчастіше це були кияни) і кажуть: ми "вибили" тут земельну ділянку, ти її на себе оформляєш, а потім нам продаєш. І пропонують за це 10-15 тисяч доларів. Є жителі, яким такі пропозиції надходили по кілька разів. Сьогодні вони їздять на дорогих іномарках, будуються, оплачують дітям вищу освіту. А інші, яких обійшли стороною, ледве зводять кільці з кінцями. Яка тут може бути між селянами згода?...

Замість епілогу
З Старої Гути до Івано-Франківська я повертався рейсовим автобусом. Автобус був забитий місцевими. які доїжджали до церкви. Сварка спалахнула, коли водій повідомив про підвищення тарифів на проїзд. Селяни почали викрикувати, що водій нажився на гутівській землі. Продав землю, купив автобус, а тепер наживається на них. Опісля почали сваритися між собою. З’ясовувати, хто скільки перепродав наділів, а кому не дали навіть батьківську землю приватизувати. Біля церкви люди зійшли…

Автор: Віктор Правденко,, Західна інформаційна корпорація
Обговорити на форумі