Ностальгія за першим рядом, або кого скликала на свій вечір Ольга Бабій

У кожного знаного літератора є свої шанувальники. Завоювала серця коломиян й Ольга Бабій, вчорашня мешканка міста над Прутом, яка почала свій творчий шлях із газети "Червоний прапор", вела при редакції міськрайонне літоб’єднання "Коломийка", підтримала на перших кроках багатьох авторів.

Не часто в пані Ольги були творчі вечори в Коломиї. Велелюдний вечір відбувся 1991 р. в Народному домі з нагоди виходу її першої збірки віршів "Мить на долоні". Вів його журналіст і поет Василь Рябий. Й ось аж через 17 років у цьому ж домі знову зібралися люди на авторський вечір під назвою "Скликаю тих, хто знамено підняв!" Правда, присутніх було значно менше, що викликало в поетеси подив. А вечір ініціювали відділ культури і туризму Коломийської міськради та Конгрес української інтелігенції Коломийщини.

Незмінна ведуча літературних вечорів Ольга Руданець, яка давно сприяє відділу культури, в традиційному ключі представила гостю – головного редактора обласного телебачення "Галичина", а також журналу "Перевал", депутата обласної ради, заслужену журналістку України, лауреата літературної премії ім. Т. Мельничука, леді двох орденів княгині Ольги, багатьох інших нагород. Пані Ольга, глянувши в зал, сказала, що не бачить отого першого ряду, який мав би бути на зустрічі з нею. Тобто чомусь не прийшли активісти національно-визвольного руху, з якими пліч-о-пліч ішла під синьо-жовтим прапором здобувати Україні незалежність. Вона побачила тільки одного "рухівця" Володимира Янкевича, а де поділися інші?

Істотне зауваження. Не було видно в залі ні колишніх голів, заступників, керівників відділів із ратуші, ні завзятих мітингарів, яких підживляла своїм інтелектом ця одержима щупленька жінка. Невже все так швидко забулося? Пані Ольгу спробувала розрадити колишня директорка школи №1 ім. В. Стефаника, яку закінчила поетеса, але чи можна не помічати того, що є, – байдужості, захланності, переживання лише за себе, за свої капітали, а не за Україну? А хто подбає про бідних? Невже треба започатковувати нову хвилю боротьби?

Тривожні думки викликала поема "Батурин", яку прочитала О. Бабій. Після цього не так сприймалися ліричні вірші з її другої книги "Крізь простір і час". Зовсім інакше звучали пісні у виконанні відомих співаків Михайла Кривеня та Богдана Кучера, які приїхали з Івано-Франківська. Змінився настрій. Думалося: ця жінка намагалася скликати тих, хто підняв знамено. Не заколисали її лаври, посада, визнання. Була редактором першої в Україні демократичної газети "Агро", керівником видавництва "Світ", підняла з нуля обласне телебачення, балотувалася кандидатом у народні депутати...

Так, ті, кого чекала, не з’явилися. Але були ті, хто почули голос неспокійної душі і запам’ятали:

Я кличу вас, забуті і зневажені,
Скликаю вас, братове, сильні духом,
Народжені ідеєю і рухом,
Єднаймось, друзі, горді і звитяжні.
Скликаю перший ряд. І тих, хто впав,
І хто стоїть, смерчами й градом битий.
Лише б нікого з вас не розгубити.

Автор: Василь ГЛІД, "Коломийський вісник"
Обговорити на форумі