Його зброя – слово, щоб устати з колін

Роки летять і не вертають... Ще донедавна цей чоловік відзначав у музеї історії міста свої перші дві п’ятірки, а цими спекотними днями – вже й шістдесяту весну згріб у копиці, даруючи роки на офіру Україні.

– Усе було: й намул, хвилі, збурення, слабість, і чиста вода. Усе пережив і прийшов до цієї зали, щоб оглянутися на пройдене, – казав на авторському літературному вечорі ювіляр поет-дисидент Дмитро Гриньків, зібравши минулого тижня в Народному домі друзів, знайомих, колег по перу, побратимів-політв’язнів, представників влади, депутатського корпусу…

– Ми зустрілися в цій залі, щоб зрозуміти оту бурхливу драматичність минулого століття, ще раз згадати гіркі часи становлення незалежності держави, – промовляла Ольга Руданець, яка вела присутніх біографічними стежками поета, підкреслюючи теперішню черствість і байдужість людей, бартки душ яких чомусь притупилися. Бо як можна пояснити те, що так мало в залі депутатів першого демократичного скликання, інтелігенції, тих, хто в перших рядах відстоював незалежність?

У поетичний світ запрошували учасники народного театру поезії "Орфей", бібліотекарі міста, актор Зіновій Новицький, які декламували вірші поета, "вусатого місяченька", "опришка", автора понад 10 літературних збірок, лауреата премій ім. Т. Мельничука, О. Довбуша, Л. Гринюка. Ювіляр згадував тернову дорогу повоєнного дитинства, юності, про важкі большевицькі лещата, якими намагалися навіки затиснути дух волі. Не оминули спогадами події кінця 80-их років, коли компартійці не хотіли здавати позицій, але всенародне прагнення до волі перемагало, об’єднувало.

Грамоти, квіти, вітальні телеграми, подарунки, непорожні конверти, пісні на слова Дмитра Гриньківа у виконанні О. Дудієва – усе це створювало святковий настрій і підсилювало атмосферу урочистості. Іменинника вітали представники влади, управлінь освіти, культури, ЗМІ, товариства політв’язнів і репресованих, Коломийської станиці Братства ОУН-УПА, "Просвіти", КУНу, спілки художників, депутати від БЮТ, "Нашої України". Зауважу, що найперші вітання пан Дмитро прийняв у редакції часопису від колег по перу коломийського осередку Національної спілки журналістів України, головою якого є Василь Рябий. Бажали козацького здоров’я, довголіття, твердості духу, сповнення творчих задумів і надалі долучатися до національно-патріотичного виховання молоді. За розбудову і зміцнення Української держави голова коломийської "Просвіти" В. Глаголюк вручив ювіляру, одному з засновників осередку товариства української мови ім. Т. Шевченка, медаль "Будівничий України".

На завершення хор товариства політв’язнів і репресованих (під орудою Р. Хімея), хоч і небагаточисельний, але піснями зворушив сумління і серця присутніх.

– Моя зброя – слово, яким допомагаю Україні встати з колін, – зауважив пан Гриньків. – Дякую, що мене визнали в боротьбі за утвердження незалежності легендарні люди визвольного руху, яких, на жаль, усе меншає, але пам’ять наша невмируща.

Насамкінець не забули про Т. Шевченка, до підніжжя пам’ятника лягли живі квіти.

Автор: Мирослава ГРУШЕВСЬКА, "Коломийський вісник"
Обговорити на форумі