Газета "Галичина" святкує 18-річницю з дня виходу першого номера

І справді перша демократична газета України «Галичина» вступила у вік, який в Україні заведено вважати повноліттям. Сьогодні ми відзначаємо 18-ту річницю з дня виходу першого номера нашої газети. Це той вік, коли всі табу начебто відміняються, коли життя набуває особливої перспективи, однак і відповідальність лягає на плечі незрівнянно більша.

Аби зрозуміти, що ми, журналісти і працівники «Галичини», сьогодні відчуваємо, згадайте власні емоції, коли вам виповнилося 18: радість, відчуття власної значимості (бо ж — дорослий!), очікування здійснення мрій, сподівання неймовірних життєвих удач, передчуття заманливих перспектив. І нехай не все згодом втілиться в життя, нехай претензії дещо перебільшені, а вимоги — завищені, все ж попереду багато цікавого, захоплюючого, обнадійливого.

До свого 18-го дня народження газета «Галичина» випустила у світ 3641-й номер. Кожен з них, безперечно, означає передусім чергову зустріч із читачем, який в усі ці роки був і залишається співтворцем газети і, як раніше говорили, її головним кореспондентом. Адже думка читача для нас є визначальною.

«Галичина» — одна з небагатьох газет в Україні, яка регулярно веде сторінку «Читач», рубрику «Лист на першу сторінку», публікує ваші дописи, є вашою трибуною, дорогі читачі, з якої ви можете порушити будь-яку тему, все, що вас хвилює. У нинішньому деформованому інформаційному просторі, який здебільшого є чужим для українця, «Галичина» прагне бути вашим найближчим другом, порадником і помічником. На противагу масі багато ілюстрованих видань, якими новітні багатії-нувориші закидають нас з вами, силкуючись підмінити нашу національну ментальність, українську душу на щось сурогатно-космополітичне або яничарське, «Галичина» докладає зусиль, щоб протистояти цьому духовному геноцидові, бути духовним і національним оберегом. Саме тому й такі злісні нападки на неї з боку як закордонних, так і доморощених україноненависників, а також тих, хто так чи інакше намагається чинити перешкоди нашому з вами спілкуванню. Проте ми живемо, мужніємо. Робимо нові кроки вам назустріч: видаємо духовну газету в газеті «Собор», започатковуємо всеукраїнську дискусію про сучасну національну ідею і газету в газеті «Український шлях», правдиво інформуємо вас про те, що робиться в області, країні, світі тощо.

«Галичина» прийшла до читачів у дуже важливий момент — майже за півтора року до незалежності. Тоді, коли навіть Рух називався ще рухом за перебудову, а про державну незалежність України відкрито говорили лише окремі політики-дисиденти. Ми ж з першого номера відкрито заявили про те, що будемо підтримувати курс на державну незалежність, назвали себе спадкоємцями тих, хто боровся за волю України. І сьогодні, на сімнадцятому році незалежності, потребу у цьому відчуваємо не меншу, а, можливо, ще й більшу. Бо дуже вже багато в нашій країні розчарованих. На жаль, політики своїми діями лише збільшують їхні ряди. Однак ми права на це не маємо. Мусимо врахувати уроки минулого, витримати всі незгоди і врешті-решт вийти на цивілізований шлях розвитку, де нашій незалежності й свободі ніхто не загрожуватиме, де зможемо зосередитися не на тому, як відстояти свою свободу, а на справжньому поступі нашої держави.

І це наше спільне завдання. Завдання всіх небайдужих галичан-українців. Досягти його без справді національної демократичної преси неможливо. Тож маємо бути разом. Маємо скинути з себе наліт байдужості, розчарування, розпачу, підтримати свою країну, свою газету.

Джерело: Галичина
Обговорити на форумі