УФСІ на Коломийщині залишив після себе гінкі парості...

Назва цього проекту і після його завершення ще довго буде на вустах жителів Коломийщини. Зокрема, діяльність Українського фонду соціальних ініціатив, котрий виконує спільний проект світового банку та уряду України, допомогла у зміцненні партнерства школи і громади, яке є запорукою їх успішного взаємного розвитку, реалізації моделі державно-громадянського управління школою.

У Марківці впродовж десятиліть проблемою номер один була добудова до старої школи нового навчального корпусу. Бо половина дітей навчалася у дві зміни у двох кімнатках приміщення... сільської ради. Коли ж до села приїхали представники УФСі й запропонували своє сприяння у розв’язанні наболілої проблеми, декому з присутніх на сільських зборах спочатку навіть здавалося, що ті говорять про речі, які виходять за рамки здорового глузду.

Втім, Фонд готовий був інвестувати на цілком благодійній основі кошти в добудову школи за умови, що 10% затрат сільська громада разом з районною владою візьмуть порівну на себе.

Розробили проектно-кошторисну документацію на спорудження нового корпусу, і з’ясувалося, що 5% його вартості — це 34 тис. грн., досить значна як для невеличкого села сума. Та педагоги, сільські активісти не втрачали оптимізму — ходили по хатах і збирали гроші для необхідного внеску громади в добудову школи. Самі вони першими показали приклад доброчинності, який підтримали Ігор Мацьків, Марія Мацьків, Богдан Копильців та інші марківчани. Торік у середині лютого почали рити котлован під фундамент нового корпусу. Працівники школи по черзі готували обіди для будівельників із райсількомунгоспу. Варто відзначити те, що ця організація на чолі з Іваном Олексюком і сама перерахувала як свій благодійний внесок на марківський об’єкт 17 тис. грн, аби скоріше зібрати потрібні для початку реалізації проекту 68 тис. грн. і директор ЗШ I-II ст. Дмитро Дмитерко, обраний на зборах головою агенції з впровадження мікропроекту (який, погодьтеся, правильніше було б називати таки проектом!), теж став тимчасово виконробом — вникав у найменші дрібниці на будові, їздив у район вирішувати різні питання, що виникали в ході робіт, навіть пожертвував для цього своєю літньою відпусткою. Наполіг (адже школа стоїть на пагорбі — на семи вітрах), аби зміцнити конструкцію даху порівняно з первісно запроектованою. Продуктивними були і приїзди на об’єкт керівників району та співробітників Фонду Володимира Бегаля й Віталія Вандича.

І вже 2 листопада було урочисто відкрито новий ошатний шкільний корпус на 60 учнівських місць. У цокольному його поверсі розмістили комп’ютерний клас, бібліотеку та кабінет педагога-організатора, який водночас слугує світлицею народознавства. Та й у старому шкільному будинку оновили фасад, поміняли черепичний дах на ондуліновий, дерев’яні вікна — на металопластикові, пічне опалення — на центральне (поряд звели котельню), капітально відремонтували їдальню.

Жителі Турки головою агенції з впровадження мікропроекту (йшлося про відновлення дитячого дошкільного закладу, приміщення якого сім років стояло пусткою і через те дуже занепало) обрали також директора школи. Світлана Вихристюк разом із завідувачем дитсадка «Малятко» Світланою Курко, сільським головою Василем Оліградським, депутатами, ініціативною групою молодих батьків були застрільниками реалізації цього проекту за програмою УФСІ.

Турківчани виявляли під час сільської благодійної акції дійсно безкорисливу жертовність. Скажімо, старша жінка Анастасія Ткачук збиралась лягати до лікарні, але відклала свою поїздку до Коломиї, поки не дочекалась волонтерів і не зробила особистий внесок у доброчинну справу. Заробітчани передавали з Італії, Іспанії зароблені тяжкою працею євро на дошкільний заклад у рідному селі. Надало фінансову допомогу акціонерне товариство «Степан Мельничук».

Тест на громадянську свідомість турківчани склали, зібравши 24 тис. грн. — 5% коштів, необхідних для інвестування Фондом проекту. Реконструкцію приміщення дитсадка здійснило АТЗТ «Коломиябудінвестсервіс». Заново відкритий місяць тому, він прийняв 47 дівчаток і хлопчиків, для яких тут створено якнайкращі умови. А в ЗШ I-III ст. тепер за бюджетні кошти лагодять опалювальну систему — на це буде витрачено 60 тис. грн., придбано новий котел за 55 тис. Ще 175 тис. грн., як повідомив начальник матеріальної групи райвідділу освіти Богдан Хруставчук, виділено на капітальний ремонт розташованого неподалік плавального басейну ДЮСШ, заміну системи опалення в цьому приміщенні. Cвітлану Вихристюк обрали головою агенції з впровадження мікропроекту.

Добре, що в районі вишукують такі великі суми грошей на ремонтні роботи в школах. Але при цьому часто не залишається коштів на інші, не менш гострі, соціальні потреби сільського населення. Дрібніші проблеми районна влада пропонує вирішувати за тим же принципом, за яким реалізовувалися спільні проекти УФСІ і територіальних громад: вона асигнує 90% вартості проекту, а 10% коштів збирає громада, надають спонсори. Однак наразі вартість таких дійсно мікропроектів не може перевищувати 10 тис. грн., що явно замало для ремонту якогось об’єкта.

— От якби на це селам давали коштів бодай у три-чотири рази більше! — каже депутат районної ради Світлана Вихристюк, яку турківчани після відновлення дитсадка й далі вважають головою місцевої агенції з впровадження мікропроектів.

П’ядики першими серед сіл Коломийщини зібрали належну грошову суму, якою обумовив фінансування спільного мікропроекту УФСі. Промовистий штрих. До тієї суми — 37 тис. грн. не вистачало семи тис., тож на Різдвяні свята вчителі з учнями пішли колядувати по хатах. І люди доповнили особистими внесками витрати Фонду на капітальний ремонт і модернізацію котельні (три нові котли в холодний період року використовують за місяць лише 10-11тис. кубометрів газу, тоді як старі спалювали 35-40 тис.) і загалом опалювальної системи школи, заміну частини вікон на металопластикові.

Проте більшість їх ще не відповідає вимогам енергоощадності. Також потрібно замінити шиферну покрівлю, що протікає, на ондулінову. На це вже виділено 240 тис. грн. із районного бюджету. На подвір’ї школи бовваніє фундамент, який заклали 2002 року під будову нового навчального корпусу, однак подальші роботи через брак коштів припинили. Тим часом у розрахованій на 300 учнів ЗШ I-III ст. сьогодні навчається 405 хлопчиків та дівчаток, і спостерігається, за словами її директора Віталія Костюка, тенденція, котра сама по собі не може не тішити, — до збільшення народжуваності в селі.

А отже, мав би й дитсадок функціонувати. Під цей заклад, вважає сільський голова Микола Германюк, можна було б переобладнати пустий будинок дослідного господарства науково-дослідної станції, але питання про передачу його на баланс сільської ради їй самій вирішити не під силу. Та й освітлення вулиць — чим не потенційний мікропроект для реалізації сільською громадою з допомогою району, так би мовити, на продовження її спільного з УФСІ проекту.

Тоді М. Германюк ще не був війтом, але як депутат сільської ради аргументовано переконував жителів своєї вулиці в користі співпраці їхнього села з Фондом, а В. Костюк, учитель інформатики, очолив агенцію з впровадження мікропроекту. Його ентузіастами були і тепер уже пенсіонери, колишні сільський голова Роман Сікорський та директор школи Любов Замулінська, яких вони змінили на цих посадах. Таку довіру обидвом, думається, виявлено з огляду і на ту грань авторитету Миколи Васильовича й Віталія Олексійовича серед людей, яка проявилася через їхню діяльну участь у проекті.

І в дні цьогорічних Різдвяних свят вчителі з учнями ходили колядувати по селу, аби «заробити» гроші на добру справу. Вагонкою, яку закупили для школи, акуратно оббито стіни в коридорах — і естетично, і практично. Отож співпраця сільської громади з УФСі залишила після себе обнадійливі парості досвіду. Його, віриться, примножуватимуть жителі П’ядиків, інших сіл та селищ Коломийщини. Тим більше, що багато з них крім практичних навичок мають тепер і знання, зокрема щодо методів лобіювання та представництва інтересів громади, залучення ресурсів, лідерства в громаді і соціального партнерства. Адже УФСІ за рахунок гранту уряду Японії організував відповідні тренінги.

Джерело: Галичина
Обговорити на форумі