Коломийському заводу "Прут" - 60

Шість десятків літ тому, 12 квітня 1948 року, рішенням виконкому Коломийської ради депутатів трудящих будівлі №48 і 60 на вул. Валовій передали деревообробній майстерні для виробничих і побутових приміщень. її тодішнього начальника Я. Козлова зобов'язали до 1 грудня провести необхідну відбудову. Цей факт Коломийський завод "ПРУТ" уважає своїм офіційним днем народження. Оскільки на цій території відтак діяв Коломийський ДОЗ, то з ним "прутівці" мають спільну історію.

Постановою міністерства трудових резервів від ЗО вересня 1946 року за № 201/17 при Коломийському ремісничому училищі №6 створено деревообробну майстерню. Вона розміщувалася на території навчального закладу на вул. Чкалова. її керівництво здійснював за сумісництвом тодішній директор училища Федір Пантелеймонович Бондаренко.

Виробничу діяльність майстерні почали тільки зі серпня 1,947 року. Сюди прийшли на роботу перші 16 випускників ремісничого училища: Зеновій Жураківський, Петро Бурколавський, Петро Дорундяк, Михайло Дорундяк, Роман Самко, Федір Амброзяк, Степан Гуцуляк, Василь Рогович. Безпосереднє керівництво виробничим процесом у майстерні здійснював старший майстер Григорій Федорович Долбиш.

З допомогою військових частин м. Коломиї і району забезпечували майстерню лісом з навколишніх сіл Яблунова, Уторопів, Делятина. Власними силами виготовили необхідний для роботи столярний інструмент, перший саморобний циркулярний верстат. Пізніше придбали ще декілька - фуговальний, свердлильний, універсальний, балансирну пилу, встановлено пилораму. Тут виготовляли столи, шафи, табуретки і тумбочки для потреб міста і військових частин, у січні 1948 року начальником майстерні призначено Козлова Ярослава Івановича. Щоб збільшити обсяги виробництва, необхідно було розширити площу. Для цього міськвиконком прийняв рішення про виділення території для майстерні. У травні цього ж року поряд з виробничою діяльністю робітники починають упоряд¬ковувати приміщення і прилеглу площу. Споруджують перші виробничі і соціально-культурні об'єкти. Одночасно, зрозуміло, починає формуватися комсомольська органі¬зація майстерні, яка в той час нараховувала 6 членів. її секретарем було обрано-столяра Миколу Цуркана. Першим, кого прийняли в свої ряди, був Роман Самко. У серпні майстерня одержує нове поповнення робітників - ЗО випускників свого училища. Для прискорення будівництва і ремонту приміщень на новій території Всесоюзним трестом міністерства трудових резервів прийнято рішення про зняття з вересня обсягів виробництва меблів і переведення усіх робітників на будівництво. До кінця 1948 року власними силами відремонтовано і збудовано 11 різних об'єктів: виробничий цех, контору, два гуртожитки, житловий будинок, склади, гараж, сушильну камеру з навісом, зроблено огорожу території.

у 1952 році майстерню перейменовано на завод навчальних посібників міністерства трудових резервів м. Москви, а в 1965 році на завод навчально-наочних посібників і підпорядковано всесоюзному тресту Держкомітету СРСР з профтехосвіти.

До 1959 року підприємство в основному займалося виробництвом столярного інструменту для ремісничих училищ Союзу, частково на експорт і для військових частин. Потім ще й виробляло класно-лабораторне обладнання для шкіл, професійно-технічних і ремісничих училищ.

Корінне перетворення заводу відбулося в роки 8-11 п'ятирічок. У 1966 році директором заводу призначено Ярослава Миколайовича Манюха. Новий керівник у Москві вирішує питання про розширення заводу, будівництво інженерного корпусу. До 1969 року вводять у дію їдальню на 80 місць, нову котельню, допоміжний корпус, розширюють сушильне господарство, виробничі площі цехів. Протягом 1969-1977 років здійснюють першочергове розширення будівництва заводу на новій території на вул. Промисловій.

Технічні конструкторські служби заводу паралельно ведуть розробку й освоєння нових, більш складних засобів навчання і класно-лабораторного обладнання. Підготовку робочих кадрів для нових цехів здійснюють у філіалі міського профтехучилища № 10, відкритого при заводі.

Від простих окремих видів обладнання перейшли до виготовлення нових, комплексних, технічних засобів навчання для робочих місць викладача, майстра, для кабінету оперативного контролю знань учнів, для лінгафонного кабінету, учнівський креслярський комплект. Завод став єдиним підприємством в системі профтехосвіти СРСР і в країні в цілому, яке займалося комплексним виготовленням продукції. Вона неодноразово експонувалася на виставках досягнень народного господарства СРСР, НДР, Куби, в Польщі, В'єтнамі та в інших країнах. Класно-лабораторне обладнання і технічні засоби навчання заводу відправляли споживачам всього Радянського Союзу, а також в незначній кількості на експорт у країни Азії, Африки і Латинської Америки.

У колективі трудилися працівники 11 національностей, з яких понад 90% українців. Із загальної кількості 49% сільське населення, серед них 63% чоловіків і 37% жінок.

Ветеран заводу Федір Амброзяк - написав спогади, які продовжать цю публікацію в наступних числах газети, а відтак розповімо про сьогодення підприємства-ювіляра.

На фото: теперішня прохідна Коломийського заводу "ПРУТ".

Обговорити на форумі