Сакральне мистецтво як бізнес

Чи не один задумувався про започаткування власної справи. Але з чого почати? В якій сфері докласти своїх зусиль, щоб бодай заробити на прожиття, а згодом — і на чорний кав'яр? Сподіваємося, що у нагоді стануть розповіді про людей, які зуміти знайти своє місце на пляжі життя...

Кожна наша церква намагається бути всередині чепурною, гарною, величною. Щоб аж запирало дух, а душа умиротворено могла спілкуватися з Господом. Заспокійливо ковзає світло позолоченими завитками іконостасу, обрамлюючи теплом подекуди строгі лики святих.

І за всією цією рукотворною величчю стоїть копітка, тривала, іноді й марудна праця майстрів. Одна із небагатьох майстерень, де виробляють, та ні, — створюють внутрішню церковну оздобу, розташувалася у Перерові на Коломийщині.

Працюють у ній п'ятеро майстрів під орудою підприємця Миколи Бирчака, до того ж, депутата Матеєвецької сільської ради, члена батьківського комітету школи. Зрештою, вони всі — підприємці. Різьбяр Тарас Ткачук із Нижнього Вербіжа доїжджає щодня і єдиний із майстрів має спеціальну освіту: закінчив Косівський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва. Василь Козланюк — місцевий самоук, а Віталій Бирчак, який золотить уже готові вироби, закінчив Львівську лісотехнічну академію. Працює тут й Іван Савчук, який приїзд журналіста вирішив пропустити.

З роками тут відлагодили весь процес, отож виробляють іконостаси, бокові вівтарі, престоли, кіоти (в залежності від замовлення), фігури ангелів — від ескізу і до монтажу в церкві. Інколи використовують допомогу й інших майстрів. Адже тепер усе строго: день прострочив — мінус відсоток від оплати. Церковні громади не надто багаті, проте — суворі. Сама майстерня в нинішньому її вигляді, а саме — виготовлення сакральної оздоби, існує чотири роки. Про неї вже знають і замовники самі приїжджають до Перерова. За цей час виготовили п'ять іконостасів. Витвори їхніх рук одухотворяють мирян у Кременчуцькому районі Полтавської області, в с.Тернопіллі Миколаївського району Львівської області, в Загайполі, а тепер буде і в с.Жирівському Жидачівського району Львівщини.

Сакральне мистецтво строге. Тут жорсткі канони — особливо не по експериментуєш. Тому Микола Бирчак при кожній нагоді намагається завітати до нової церкви, щоб сфотографувати іконостас та інші оздоби. Таким чином уже мають свій каталог.

На виготовлення одноярусного іконостасу необхідно затратити півроку, а на двоярусний — і всі півтора. Зате яке ж задоволення отримують, коли на вустах людей від їхніх робіт розквітають усмішки!

— Цей бізнес, можна сказати, знайшов мене сам, — розповідає підприємець Микола Бирчак. — Раніше я працював кіповцем на "Електрооснастці". А коли вона наказала довго жити, то подався у столяри. Цю роботу знав. А в селі так є: хто будується, той мусить усе знати і вміти. Коли в нашому селі звели нову церкву, то голова церковного комітету попросив пустити наших сільських майстрів у приміщення, щоб зробити іконостас. З цього все і почалося. Згодом і колектив підібрався. І син мій Віталій працює біля мене. Донька ще вчиться у дев'ятому класі і вагається: чи то їй у музику податися, чи дизайнером стати...

Ось так несподівано і для самого себе Микола Бирчак став організатором та керівником майстерні сакрального мистецтв?

Автор: Ігор ФЕСТРИГА "Вільний голос"
Обговорити на форумі