Сіль: весняний ажіотаж

Такого попиту на сіль, як за останні декілька днів, в області не спостерігалось давно. В держінспекцію йдуть дзвінки за дзвінками: в Коломиї з прилавків змели всю сіль, у Ворохті її теж уже нема, а в Надвірні та Калуші її скуповують мішками. «Куди дивиться влада та інспекція?» — дорікає обурена мешканка з мікрорайону "Пасічна" в обласному центрі.

Маємо наочний приклад того, як ажіотажний попит провокує підвищення цін. За даними органів статистики, у 2007 році було реалізовано солі на одну особу на 80 копійок. З урахуванням торішніх цін — це не більше півтора кілограма на рік. Відповідно до таких розрахунків сім’я з чотирьох осіб споживає шість кілограмів солі за рік. Отже, той, хто закупив 60 кг солі, створив собі десятирічний запас. Додайте сюди ще мішок цукру і мішок борошна — і побачите обивателя, який самовдоволено оглядає свої припаси і не боїться ніяких потрясінь.

Чи бачили ви продавця, який би не хотів чим скоріше спихнути свій товар? Чи можете уявити собі магазин, забитий не крамом, а мішками солі? Зрештою, чи усвідомлюють покупці, тягаючи поперед себе мішки солі, що вони самі й встановлюють ціну на неї? Ціни підвищуватимуться доти, доки триватиме ажіотаж. Тому не варто звинувачувати владу в усіх смертних гріхах, а, зрештою, й самому дотримуватися як культури споживання, так і здорового глузду — запасів солі в Україні вистачить ще не на одне покоління. Чим раніше ми це усвідомимо, тим швидше позбудемось такого, здавалось би, давно забутого явища з минулого, як штучний ажіотаж.

Джерело: Галичина
Обговорити на форумі