"АГРО": великий проект українства

Зустріч з працівниками та засновниками газети "Агро" з нагоди 20-ліття від дня виходу в світ цієї першої демократичної газети перетворилась на вечір щирих споминів і побачення з молодістю, яка випала на час демократичних перемін у державі. Як вдало наголосила ведуча вечора, голова Конгресу української інтелігенції Ольга Руданець, газета "Агро" обрала собі долю тендітного підсніжника, який пробивався крізь сковану тоталітарною зимою свідомість суспільства. Це тепер, у споминах, усе бачиться в романтично-піднесеному світлі. А тоді було всіляко...

Василь ТКАЧУК, Герой України:

— Двадцять років тому Союз був ще дуже сильним. Дуже добре пам'ятаю, як Ольга Бабій з Дмитром Захаруком прийшли до мене, переконували в необхідності створення газети нового часу, газети реальних, а не декларованих перемін. Так що справжніми творцями газети "Агро" були вони, а я тільки підтримав їхню ідею.

Справу газети розбирали на бюро обкому партії. Василя Ткачука рятувало те, що на той час він був Героєм соцпраці та депутатом Верховної Ради СРСР. А газета і колектив були під його надійними крильми. Тому з його уст дуже переконливо звучали слова про істинні набутки демократії за 17 років незалежності України, коли маємо свого Президента-патріота, свою більшість у парламенті, свого Прем'єра. Бо він знає, як було. І бачить, як є...

Дмитро ЗАХАРУК, перший редактор "Агро":

— То була не стільки газета, скільки ідеологія. Нова, свіжа, демократично-національна. Ми сконцентрували розум усіх патріотично налаштованих краян і наше "Агро" понесло у спраглий правдивого слова світ свою відверту, сміливу позицію. Пам'ятаю, як після виходу першого номера "Агро" в "Известиях" з'явилась публікація на першій сторінці під заголовком "Агро" — газета коммерческая". Як оперативно зреагували на це вищі партійні органи, а Лігачов був безапеляційним: "В СССР коммерческой прессьі нет и не может бьіть!" Довелось пережити і погрози, і залякування. Але колектив працював під промовистим девізом: "Як маєш силу хоч в одній нозі — копни нею ворога України. Якщо маєш силу хоч у одній руці — підніми нею дитину, хай вона побачить, яка гарна наша Україна. Якщо в тебе залишився тільки голос — крикни: "Слава Україні!" А якщо нема й голосу — мовчки помолись за Україну".

Ольга БАБІЙ, другий редактор "Агро":

— Та газета була унікальним явищем. В той час, коли багато хто обмірковував свою майбутню партійну платформу, ми, наш колектив спільно з Василем Ткачуком упевнено стелили платформу українську. Тільки завдяки мудрій політиці агрофірми "Прут" і її керівника ми мали можливість втілювати в життя свої творчі задуми. Хоча добре пам'ятаємо, як Василь Ткачук перебув слідчі дії через підтримку 50-ма тисячами карбованців першого фестивалю "Червона рута", як його викликали до міськкому партії через нашу газету, як хапався за серце Дмитро Захарук...

Але пам'ятаємо й те, як зачитувались люди кожним словом "Агро". Як нашу газету розвозив по всіх селах району — ровером — Михайло Миронюк. Не заради грошей, а за ідею. Пам'ятаємо рубрики, які відкривали людям очі на їхню історію. Пам'ятаємо, що "Агро" — це не випадкова назва. Це — наша земля, грудочку якої можна взяти в долоню, відчути її тепло усім серцем. І ніколи нікому не віддати — за таким принципом ми працювали. Ми були сильні своєю любов'ю до рідної землі і натхненні підтримкою своїх читачів.

Михайло АНДРУСЯК, заступник головного редактора Агро:

— То був чудовий час, ми були молоді, сповнені ідей. Я прийшов до редакції зі своїми першими творчими напрацюваннями, які тепер складають тритомник про український національно-визвольний рух. Для нас то була не робота — то був спосіб життя. Доводилось і ночувати в Підгайчиках, було багато різних курйозів — як у кожному творчому колективі. Пам'ятаю як о третій ночі йшов пішки з Підгайчик із редакції, щоб доставити в друкарню підготовлений номер газети. Коли поруч загальмував легковик, його водій щиро реготав з того, що є ще на світі дурніші за нього: працюють допізна і пішки добираються додому...

Василь ЛЕСІВ, заступник головного редактора:

— Складаю низький уклін Василеві Ткачуку. Що йому на той час ще було треба? І маєтність, і слава, і звання дозволяли жити на широку ногу й нічим не гризтися. Але він відчув, що треба підтримати людей, які мислять неординарно. Завдяки йому "Агро" об'єднало світлі голови і гарячі серця. Саме там друкувались Роман Іваничук, Тарас Мельничук, Дмитро Павличко. Саме "Агро" відкрило поетів Богдана Томенчука, Ольгу Слоньовську, гумориста Миколу Савчука. Тож щиро бажаю, аби до 25-річчя "Агро" ми видали газетний альманах, а на її 50-річчя обов'язково усі зустрілись!

Василь ЛИЗАНЧУК, автор публікацій "Агро":

— Пам'ятаю свій перший матеріал у новій газеті: "О, рідне слово, що без тебе я?" Вважаю, що більшість тем "Агро" не втратили свою актуальність і нині. Я тоді вже був викладачем у Львові, але й досі пам'ятаю той страх, якого не міг позбутися після кожної своєї публікації в "Агро". Сміливості додавав юначий максималізм моїх колег по "Агро" і усвідомлення того, яку велику справу ми робимо. На жаль, сьогодні не всі засоби масової інформації мають український дух...

Мирослав АРОНЕЦЬ, автор публікацій "Агро" про народну творчість, Люба РОМАНЕНЧУК, Василь ЛАПЧИНСЬКИИ, Володимир ЧИПИГА, кореспонденти:

— Ця газета була горнилом національного духу. Саме завдяки таким явищам, як "Агро", вічне відрізняється від буденного... Василь Глаголюк, голова МРТ "Просвіта", висловив Василеві Ткачуку вдячність не тільки за "Агро". Першим колективним членом новоствореного товариства "Просвіта" був якраз п'ятитисячний колектив агрофірми "Прут". Василь | Глаголюк вручив засновнику і редакторам "Агро" подарунки, а Василеві Лизанчуку (за дорученням П.Мовчана) — просвітницьку медаль "Будівничий України".

Ведуча вечора Ольга Руданець розповіла також про маловідомий, але дуже символічний факт. Коли в "Агро" почались проблеми з фінансуванням, національно свідомі люди допомагали їй, як могли. Зворушив агрівців візит уже покійної пані Стефи Пришляк-Кадоб'янської, яка принесла до редакції тисячу карбованців (зароблених на продажі домашніх квітів). Хвилиною мовчання зал ушанував і її пам'ять, і пам'ять її чоловіка-патріота Григорія Пришляка, і пам'ять працівників "Агро" Тараса Мельничука, Павла Федюка — яскравих, творчих особистостей...

Підбиваючи підсумки, Ольга Руданець звернулась до молоді. Добре би було, щоб насіння самовідданості "Агро" проросло в юних душах щедрими паростками істинного патріотизму.

Організатори вечора щиро вдячні райвідділові культури (начальник — Людмила Федор), драмтеатрові (директор — Дмитро Чиборак) за допомогу в його проведенні. Чудовою оздобою ювілею стали юна співачка Роксолана Зінчук, чоловічий ансамбль хорової капели "Жайвір", Василь Свищук, дует "Намисто".

Автор: Валентина БЛИЗНЮК, Ольга ГАВРИЛЮК, "Вільний голос"
Обговорити на форумі