Чи приймуть прикарпатське молоко до СОТ?

Івано-Франківщина стійко пасе задніх серед інших регіонів у такій наразі вельми форсованій згори кампанії, як ідентифікація худоби. Чому так сталося й як діяти, щоб найближчим часом виправити становище? Навколо цього теж ламали списи учасники обласної наради з проблем і перспектив прикарпатського молочного скотарства, яку провів заступник голови ОДА Василь Брус («Галичина» за 9 лютого). Нагадаємо, що взяття на відповідний облік кожної голови у вітчизняному тваринництві – одна з умов входження України до світової спільноти, зокрема до СОТ. Адже ідентифіковані корови й телята слугуватимуть для західних комерсантів свідченням того, що молоко від них і м’ясо з них – чисті, не заражені ніякими інфекціями і їх можна закуповувати на переробку. Тоді як на сировину від необлікованих тварин ніхто й оком не кине...

В більшості областей до цього підійшли з розумінням і вже завершують ту справу. Та на Прикарпатті її здійснили лише на 45 відсотків. Річ у тім, пояснює Богдан Романський, керівник державної агенції, яка відповідає за цю роботу, що в інших регіонах майже все стадо зосереджене в сільгосппідприємствах, тому там змогли організовано й порівняно швидко провести ідентифікацію. На Івано-Франківщині ж 85 відсотків усього поголів’я ВРХ «розкидані» по особистих селянських господарствах. Тож якщо в агроформуваннях цю справу теж закінчують, то в індивідуальному секторі вона ще дійсно далека від фінішу. Господарі, надто ж у сільській глибинці, неохоче йдуть назустріч агентам з ідентифікації. Їм не зовсім зрозуміло, навіщо номерувати їхніх годувальниць та ще й платити більше 20 гривень за процедуру реєстрації, якщо доти селяни століттями обходилися без цього. І вони не вірять, що настане пора, коли їхня живність, котра не матиме ідентифікаторів, опиниться поза законом і вони не зможуть ні молоко від неї продати, ні на забій здати.

З другого боку, очевидно, не так просто нечисленному загонові інспекторів агенції обійти всі сільські двори в кожному районі області й начепити бирки на вуха худобі. І хоча торік в області проідентифікували чи не найбільше в Україні ВРХ, вона все одно відстає за всіма параметрами від термінів проведення цієї роботи. Правда, гальмує процес і надмірно громіздка процедура ідентифікації. Скажімо, якщо людське немовля достатньо зареєструвати в районному чи міському РАЦСі, щоби воно стало повноцінним членом територіальної громади, а з досягненням повноліття юнак чи дівчина могли одержати на основі виданого там свідоцтва про народження паспорт, то кожне народжене теля мають зареєструвати і в обласній структурі, і в столичному відомстві – лише там, найвище, і присвоюють йому ідентифікаційний номер. Абсурд та й годі!

Кому це вигідно, запитують тваринники. І чи не можна істотно скоротити термін реєстрації як дорослої худоби, так і молодняка? Проте в державі, схоже, нікому відповісти їм на це. Тим часом 75 відсотків телят селяни збувають на м’ясо спритним ділкам. А ті й не питають за ідентифікатори. Вони купують навіть щойно народжених, м’ясо з котрих неперетравне чи й узагалі неїстівне, і начиняють ним ковбаси. І хто може поручитися, що таке теля не було інфіковане ще в утробі матері?

Водночас не все гаразд і з якістю молока. Передусім тому, що худоба хворіє, і ті процеси не завше видно неозброєним оком. Лише торік, скажімо, зафіксовано близько півтисячі випадків маститу в дійних корів. Скільки ж було їх насправді, ніхто не береться казати. У Богородчанському районі виявили сибірку, на Тисмениччині – туберкульозѕ Оскільки в нашому регіоні бракує йоду, то часто «гостює» у тварин і рак молочної залози...

Але і в тому разі, коли корови цілком здорові, сировину найвищого сорту на Прикарпатті ніхто навіть не продукує, твердять переробники. За їхніми словами, те, що вони купують у сільгосппідприємств, тягне лише на другий та перший ратунки. Тоді як від населення доводиться забирати суціль некондиційне молоко. Пояснюють це тим, що лише частина приймальних пунктів обладнана холодильними установками, що кормовий раціон в тієї худоби, яку доглядають у сільських дворах, зазвичай незбалансований і т.п.

Але, мабуть, найбільшу роль відіграє тут те, що чимало селян звикли ще з часів брежнєвського застою потроху розбавляти молоко сирою водою перед тим, як віднести його до молочарні. І, схоже, доки цю тенденцію не вдасться переламати, доти жодні інші заходи, спрямовані на підвищення якості того молока, яке продукує індивідуальний сектор, не дадуть бажаних результатів. Та коли все тут залишиться, як є, а Україна стане повноправним членом СОТ (орієнтовано в серпні 2008 р.), переробники можуть припинити закуповувати молоко в селян-одноосібників як таку сировину, котра не відповідає прийнятим у світі стандартам.

Очевидно, в молочному скотарстві Прикарпаття таки пора наводити лад. Аби воно невдовзі не опинилось, як мовиться, поза ринками збуту.

Джерело: Галичина
Обговорити на форумі