Про сміття наше щоденне

Іноді до мене приходять думки на кшталт: що буде з нашою планетою через років сто? Ні не хочу знати, якого покрою носитимуть спідниці чи які моделі авто будуть популярні. Мене цікавить тема сміття. Так-так, звичайнісінького побутового сміття, яке підло насувається на природу — як наслідок прогресу людської цивілізації.

Ось, скажімо, первісні люди, ті по собі не залишили жодного сміття, адже, що впіймали те й з'їли, з решток упольованого одягнулися, зробили нехитрі знаряддя праці, жодної синтетики й хімії. А ось пізніші культури, такі, як трипільці, вже залишили чимало "сміття" — у вигляді своєї кераміки. Проте й з цим можна змиритися, бо матеріал безцінних горщиків — усе ж таки природний. Страшно уявити, що відкопають нащадки після нас. Не думаю, що вони так само захоплюватимуться формами пластикових пляшок і відтінками поліетиленових кульків нашої епохи, як ми — амфорами стародавньої Греції.

Винайдення пластику, який просто-таки за кілька останніх десятиліть змінив наше існування, спричинило прогрес у багатьох галузях. Адже цей матеріал легкий, міцний, дешевий, довготривалий. Однак, саме пластик наблизив нас до екологічної біди. Мені часто постає перед очима картина, яку довелося бачити на Пруті під час повені. Річка, виходячи з берегів, несла свої розбурхані води, а все плесо було вкрите... пластмасовими пляшками. Сотні тисяч їх позмивала водяна стихія, щоб відтак знову кудись принести. І так може тривати не одну сотню літ, допоки людство не схаменеться. А, можливо, й не варто підписуватися за все людство, а лише за нас, малокультурних українців. Бо хто приїздить із закордону, розповідає про тамтешні порядок і чистоту. Один знайомий добродій, якому довелося побачити чималу частину світу, влітку відпочивав у Шешорах на Косівщині. Подивований захаращеною територією, запитав місцеву мешканку: чому ж стільки сміття довкола? На що гуцулка щиро відповіла: "Та це, паночку, цеї весни не було повені, та й вода не забрала його". А як засмічено наші Карпати! Важко знайти там стежку чи полонину де не було б пластику, скла, бляшанок з-під консервів. На самій Говерлі, за крок до вершини, висота якої 2061 м. над рівнем моря, облаштовано величезний смітник із пластикових пляшок.

Сміття є скрізь, де побувала людина, навіть у космосі, довкола земної орбіти, літає різний мотлох від супутників і кораблів. Іноді він видається нам за летючі зірки. Тому, коли бачите зірку, що стрімко падає з неба, не сподівайтеся, що ви, загадавши бажання, отримаєте дармове щастя. Зовсім ні; ви просто незабаром натрапите на нову купу сміття, яка виросла біля річки чи на лісовій галявині.

Автор: Оксана КРОХМАЛЮК, "Вільний голос"
Обговорити на форумі